Верховна рада – орган, який має доступ до інформації з безпеки. А насамперед — Комітет із нацбезпеки та оборони, який має бути особливо захищений від агентів держави-агресора. Але і там викривають їх
Комітет Верховної Ради з питань національної безпеки та оборони з 24 лютого 2022 року серед усіх парламентських комітетів став одним із ключових. Це комітет, який отримує інформацію про стан речей на фронті та міжнародну допомогу, аналізує державні закупівлі, а також має суттєвий вплив на прийняття рішень у парламенті щодо безпеки та оборони.
То хто знає державні таємниці у комітеті та у Верховній Раді загалом? Як це регулюється та чи посилили заходи безпеки з початком великої війни — далі у матеріалі Радіо Свобода.
Російські спецслужби, звичайно, не залишають поза увагою таку чутливу інформацію і намагаються у різний спосіб забезпечити собі доступ до неї.
Ось, наприклад, у липні 2022 року СБУ затримала помічника одного із членів комітету, який із 2017 року співпрацював із ФСБ. А вже цього року стало відомо, що співробітниця секретаріату Верховної Ради, яка працювала з головою комітету, має російський паспорт та неодноразово відвідувала Крим після російської окупації.
Служба безпеки загалом з початку повномасштабного вторгнення понад 500 працівникам різних держустанов відмовила у допуску до державної таємниці з тих чи інших причин.
Хто у ВРУ має доступ до державної таємниці?
Види державної таємниці:
- «для службового користування»
- «таємно»
- «цілком таємно»
- «особливої важливості»
Народні депутати за замовчуванням мають доступ до документів «для службового користування» та під грифом «таємно» та «цілком таємно».
Нардепів після обрання до Ради перевіряють у Службі безпеки та автоматично надають цей доступ. І лише допуск до документів під грифом «особливої ваги» вони отримують за окремим запитом. Хоча депутати, зазвичай, навіть так не мають карт-бланшу до будь-якої інформації, яку вони захочуть отримати.
«Отримати доступ до державної таємниці можна, звичайно, у певному обсязі. Це не вся інформація, яка є в країні, тобто повинні розуміти, що депутати не можуть ознайомитися з нашою агентурою, яка працює, наприклад, десь у Пакистані. Звичайно, друзі, до побачення, ви цього не побачите. СБУ Іван Ступак.
Тоді як численні помічники депутатів, працівники апарату та секретаріату ВРУ чи інші повинні щоразу подавати запит про доступ до державної таємниці та проходити певну перевірку, каже генерал-майор Служби безпеки України у відставці, колишній заступник голови СБУ Віктор Ягун.
«Переважна більшість людей, які мають доступ до інформації, навіть «службового користування», тим більше під час війни, вони повинні проходити спеціальну перевірку. Спеціальна перевірка у нас здійснюється відповідно до закону про державну таємницю Служби безпеки, а саме департамент охорони державної таємниці. Вона здійснюється, якщо я не помиляюся, десь упродовж трьох місяців. Якщо все нормально, всі матеріали перевірки потім знищуються», — розповів Радіо Свобода Віктор Ягун.
Агент ФСБ у комітеті з нацбезпеки
У липні 2022 року співробітники Служби безпеки України затримали помічника депутата від «Слуги народу» Юрія Здебського Ігоря Гармашова. Через два роки, у лютому 2024 року, суд визнав його винним у державній зраді.
Згідно з слідством Гармашов був завербований Федеральною службою безпеки РФ у лютому 2014 року в Москві, він збирав інформацію про обороноздатність та держбезпеку України, за це отримував гроші.
2017 року Гармашов дав письмову згоду на співпрацю з ФСБ, отримав позивний та мобільний телефон для передачі інформації. У вересні 2019 року він став помічником-консультантом Здебського, який є членом оборонного комітету. Гармашов отримав від російської спецслужби щонайменше $71 000, встановило слідство.
Депутат Юрій Здебський, який найняв Гармашова на роботу у Верховній раді, розповідав, що взяв його, бо він добрий фахівець у сфері ДПСУ. Він зазначив, що до державної таємниці Гармашов допуску не мав, він з'являвся у комітеті, коли його запрошували.
Російський паспорт та поїздки у тимчасово окупований Крим
Ще одна історія з ризиком для інформації, до якої має доступ Комітет з нацбезпеки та оборони, — російський паспорт у іншої співробітниці чи то секретарки голови комітету Олександра Завітневича, депутата від «Слуги народу», чи то консультанта секретаріату ВРУ — версії про її посаду відрізняються. .
Так чи інакше, апарат ВРУ звільнив цю жінку, за інформацією депутата Мар'яни Безуглої, влітку цього року. Вона, як каже нардеп, нібито мала російський паспорт та неодноразово відвідувала тимчасово окупований Крим після 2014 року.
Радіо Свобода поспілкувалося з Олександром Завітневичем, щоб зрозуміти, чи ця особа мала доступ до державної таємниці, адже враховуючи умови, якщо доступ був, то мав місце і ризик витоку інформації.
Листування:
— Вона не була моєю секретаркою чи помічницею. Усі працівники секретаріату є держслужбовцями, та їх приймає чи звільняє з роботи Апарат ВРУ, а не голова комітету. Я приймаю на роботу або звільняю виключно своїх помічників, як будь-який інший з НДУ.
Все листування держслужбовцям відбувається між Апаратом ВРУ та органами, кого це цікавить. Звичайно, всі вони проходять різні перевірки відповідно до чинного законодавства. Я рекомендую Вам звернутися з письмовим запитом до Апарату ВРУ.
І за паспортом, я дізнався про це, як усі, у процесі звільнення вищезгаданого працівника. Мені про це повідомив Апарат ВРУ.
Доступу до таємної інформації вона не мала.
- Вона була вашим консультантом?
- Ні! Консультант Секретаріату. У мене є для цього помічники та радники комітету.
Листування під грифом приносять інші співробітники Апарату ВРУ, називаються 1 відділ.
— І СБУ вас не попереджали про її російський паспорт?
— Я ж написав, що дізнався про це з Апарату ВРУ.
На цьому листування Радіо Свобода з головою Комітету нацбезпеки та оборони обірвалося, оскільки Олександр Завітневич перестав відповідати на повідомлення, тому відповіді на решту питань редакція не отримала.
Проте член парламентського комітету Мар'яна Безугла заперечує слова Олександра Завітневича про те, що звільнена працівниця не була його секретаркою та розповідає, які обов'язки вона виконувала.
«Вона вела всю документацію, включаючи СЕДО та ДСП. Зокрема, там була інформація, яка в нас допомога заходила. Варила йому каву, чай, приймала та обробляла всіх його відвідувачів, які заходили до неї до кабінету, який є режимним. Ну, тобто це конкретний факт, його знають абсолютно всі в секретаріаті комітету, всі колеги, ні в кого не виникає питання. А він вам каже, що взагалі це якась людина там десь... Саме у приймальні сидів, чотири роки. При цьому не факт, що вона працювала на Росію, але це ризик», - розповіла Радіо Свобода депутат Мар'яна Безугла.
Хто відповідальний виявлення агентів чи можливих агентів РФ?
Радіо Свобода з'ясувало, що перевірками працівників ВРУ, наприклад, щодо допуску до державної таємниці займаються працівники СБУ. Колишній працівник Служби безпеки Іван Ступак брав участь у таких перевірках та розповів, що процедура наступна: Верховна Рада звертається до СБУ з проханням про допуск до інформації для конкретної людини. Далі перевіряють анкетні дані працівника, Служба безпеки шукає невідповідності, які можуть стати підставою для недопуску державної таємниці.
«От перевіряються ці дані біографічні, анкетні, щоб вони були чіткі. Потім перевіряється наявність компрометуючих матеріалів загалом. Раніше він проходив десь у базах даних, інформація про нього чи про неї є, немає — у якому сенсі, якщо він чи вона причетна до порушення правил дорожнього руху, то зрозуміло, що це не є підставою для відмови.
Але якщо, наприклад, проходив десь у кримінальному провадженні через витік держтаємниці... О, це може бути певною підставою для скасування, якщо вже було надано такий доступ, або ж для невидачі цього доступу», — додав колишній співробітник СБУ Іван Ступак.
Однак він наголосив на тому, що незважаючи на ретельні перевірки, є ризики допустити до чутливої інформації людей, які можуть її передати агресору. За його словами, працівники СБУ часто ризикують отримати судовий позов, коли відмовляють у допуску до держтаємниці, тому не завжди відмовляють, навіть коли на це є підстави.
«Служба безпеки боїться зв'язуватися у судових процесах щодо відмови чи скасування доступу до державної таємниці. Я багато разів це бачив, коли ми розуміємо, приходять анкетні дані на людину, вона перевіряється, ми розуміємо, що вона має відношення до поганої країни. Ми розуміємо, але мене питають, а які в тебе докази? Ну, ось там є інформація… Вона чим підтверджена? Чи є довідка, чи є друк? — Ні, ні», — додав Іван Ступак.
У такому разі, каже експерт, вони пишуть рекомендаційний лист на ім'я керівника такої особи та інформують про свої підозри. Але це звернення не має жодної юридичної сили і керівник може усунути людину від чутливої інформації, а може не реагувати на власний розсуд.
«Служба безпеки України надсилає цей лист, і тут є два великі сценарії. Треба збити з посади, якщо тут перший сценарій — у керівника з цим підлеглим нормальні людські стосунки там або не знаю, вони там ходять у сауну, або пиячать, або просто куми. Тоді: як так служба втручається у діяльність? Ідіть лісом, нічого робити не будемо! Що ви собі дозволяєте? Це парламентаризм. Це один сценарій. Відкладаємо убік.
Інший сценарій: керівник отримує таку інформацію щодо людини, з якою вона просто не товаришує, взагалі вона її ненавидить. І він шукає привід, щоб його звільнити. О, клас! І починає бігати із цим листом, кричати, ціла служба, ціла служба написала, давайте швидко, інакше будуть проблеми. Тобто, всі використовують цей лист так, як їм потрібно», — розповів Іван Ступак.
У Службі безпеки України у відповідь на запит Радіо Свобода повідомили, що є держслужбовці, які за замовчуванням мають доступ до держтаємниці, саме до такої категорії входять і народні депутати. 500-м держслужбовцям відмовило у допуску до секретної інформації, з яких причин та яких саме установ чи осіб — не уточнили з міркувань безпеки.
Також, якщо Служба безпеки має конкретні докази співпраці з країною-агресором чи докази інших порушень — з'ясовують деталі, а тоді вже діють відповідно до ситуації, розповідає генерал-майор СБУ у відставці Віктор Ягун.
«Це контррозвідувальна справа, в рамках якої, якщо підтверджується інформація про те, що він має стійкі контакти з ворогами України, то зрозуміло, що йде розробка, потім документуються ці контакти і приймається рішення про реалізацію. Реалізація може бути різна. Або він починає працювати в Україні під час певної спецоперації, або його просто затримують під час виконання ним завдань», - додав Віктор Ягун.
Експерти, з якими обговорювало ситуацію Радіо Свобода, погодилися з тим, що існує проблема, коли, наприклад, політична діяльність на користь країни-агресора не враховується при розгляді питання допуску людини до держтаємниці, а також проблема несуб'єктності СБУ у разі, коли є підозри у держзраді. Але єдиний інструмент усунути людину від чутливої інформації — лист-рекомендація керівнику державного органу. що, умовно, коли в СБУ з'являться докази, на той час імовірний агент може передати інформацію ворогові.
Водночас і в тих умовах, які є зараз, член комітету з нацбезпеки та оборони Мар'яна Безугла вважає, що, щоб уникнути ризику витоку інформації, СБУ має робити більше, ніж зараз.
«Я вважаю, що Служба безпеки недостатньо опрацьовує контррозвідувальний захист парламенту, а це фактично дуже благодатне середовище для того, щоб передавати інформацію на той бік. І, відповідно, це мало б опрацьовуватися у різний спосіб», — поділилася народний депутат.
Радіо Свобода зверталося і до інших членів профільного комітету з проханням про коментар, проте вони відмовилися говорити на цю тему.
Чи запровадили додаткові перевірки працівників ВРУ та нардепів з 2022 року?
Радіо Свобода направило запит до ВРУ та СБУ з низкою питань, зокрема цікавилося і тим, чи посилилися заходи безпеки у профільному комітеті парламенту та у Верховній Раді загалом, враховуючи ситуацію та ризики, з якими стикається головний законодавчий орган країни під час повномасштабної війни.
Проте в апараті парламенту на наш запит відповіли:
«…з огляду на характер порушених у Вашому листі питань, пов'язаних із реалізацією компетенції Служби безпеки України, зазначений лист направлений до Служби безпеки України для розгляду та надання Вам відповіді», — повідомили працівники апарату ВРУ та відмовилися спілкуватися з Радіо Свобода на вказану тему.
У відповіді СБУ на наш запит повідомили, що посилили контррозвідувальні заходи після повномасштабного вторгнення, але не деталізували, чи це стосується конкретно Верховної Ради і яким чином знову ж таки — з міркувань безпеки.
"Під час дії правового режиму військового стану Служба безпеки України максимально посилила контррозвідувальну діяльність", - зазначили у відповіді на інформаційний запит Радіо Свобода працівники СБУ.
У той же час ми поцікавилися у колишнього співробітника СБУ, який у минулому, зокрема, брав участь у перевірках осіб щодо надання доступу до державної таємниці, Івана Ступака, як могло статися так, що до повномасштабного вторгнення, наприклад, у парламенті були нардепи , які працювали на Росію, як от: Віктор Медведчук, Ілля Ківа, Олексій Ковальов та інші, хто отримав підозра у держзраді і не приховували своєї діяльності після повномасштабного вторгнення. Також ці нардепи, відповідно, мали доступ до держтаємниці. Однак це питання має багато аспектів і потребує більш широкого дослідження, тому однозначно відповісти — складно, каже експерт.
Але очевидно, що саме підвищений інтерес у російських спецслужб викликає саме Комітет з питань безпеки і оборони.
«Російська Федерація активно шукає людей для вербування, для спілкування саме у цьому середовищі. Тобто, їх цікавить цей комітет. Не Комітет із свободи слова, наприклад, чи з релігії. Так, це цікаво, але під час війни цікавить Комітет із нацбезпеки. Плани, звіти, що можна подивитися, що можна проаналізувати, які тенденції взагалі є в Україні, до чого правильні тенденції для України, потрібні-не потрібні, як Російська Федерація може зіграти, отримавши цю інформацію. І ось росіяни шукають цих людей, шукають людей за такою ознакою, хто більш лояльний до РФ», — розповідає колишній співробітник СБУ Іван Ступак.
Що змінити для кращого захисту таємної інформації?
Радіо Свобода поцікавилося в експертів, як можна було б змінити систему, щоб зменшити ризики витоку секретної інформації.
«Треба чітко запровадити закон, таке розуміння як узгодження. Наприклад, спецслужби країн Балтії узгоджують призначення до вчителів у школах. І якщо вони не погоджують, без пояснення, чому вони не погоджували, ця людина не призначається на ту чи іншу посаду, яка передбачає якісь ідеологічні речі у державних структурах», - розповів генерал-майор Служби безпеки України у відставці Віктор Ягун.
Експерт також вважає, що держтаємницею та допуском до неї має займатися окремий орган, а не відділ Служби безпеки, як це відбувається зараз.
«Нам треба виводити з системи Служби безпеки те, що називається Департамент охорони державної таємниці, зробити його якимось окремим органом, який відповідав би за весь масив, здійснював би перевірку не в рамках оперативно-розшукової діяльності, а власне за тими базами даних, тому, що є. І у разі отримання якоїсь інформації, яка їх непокоїть, вони просто передають Службі безпеки інформацію», – розповів Віктор Ягун.
Також Віктор Ягун вважає, що СБУ має бути не правоохоронним органом, тоді не потрібно буде «звітувати перед адвокатами та прокурорами» — і, відповідно, вирішиться проблема з тим, що за відсутності чітких доказів СБУ не ризикує відмовляти у допуску до держтаємниці через небажання отримати судовий позов потім.
Водночас колишній працівник СБУ Іван Ступак вважає, що убезпечити чутливу інформацію від народного депутата, якщо він виявиться агентом держави-агресора, поки що складно. І важко удосконалити цей процес у нинішніх реаліях, адже будь-які втручання у діяльність народного депутата чи певних політсил можуть розцінити як загрозу парламентаризму.
