Останнім часом дуже одіозна родичка Ріната Ахметова, екс-депутатка Тетяна Бахтєєва почала раптом незграбно піаритися. До чого б це? Мітить на МОЗ? Або знову до якоїсь «миротворчої» організації, на кшталт ініціативи покійного Сивохо.
Піариться старенька дуже кумедно. «До мене, як до Заслуженого лікаря України, та громадського діяча, звертаються пацієнти, яким до «Охматдиту», завжди на моє прохання надається безвідмовна та найвищого рівня медична допомога. З високою подякою ціную роботу моїх колег! Основною умовою успіху розвитку системи охорони здоров'я України є ефективна співпраця науки та практичної медицини.» Та й тому подібний дурний пафос. В одному Бахтєєва права. Про те, хто вона така, і яку роль відіграла у війні на Донбасі, вже всі забули і можна будувати новий позитивний образ. Проте ми про це не забули. Дивно, що забуло СБУ. Отже, нагадуємо.
"Мадам Трамадол". Етапи великого шляху
Тетяна Дмитрівна Бахтєєва – унікальна за здатністю до мімікрії людина. У різні часи свого бізнесового та політичного життя вона вміло змінювала різноманітні маски.
То вона розпускала чутки про свою спорідненість із кримінальним «авторитетом» Аліком Греком, то представлялася найближчою подругою не менш «авторитетного» Жигана Такташева, то раптом виявлялося, що вона улюблениця Президента Ющенка, а зараз і взагалі, з'ясовується, що вона чистокровна татарка та сестра … Рената Ахметова. Примітно, що все це робиться виключно для того, щоб відхопити свою частку у якогось бізнесу. Їй би міліцейським генералом бути – далеко пішла б. Але якщо Бог корові ріг не дав, генеральські погони цілком успішно замінюють фальшиві родинні зв'язки.
Втім, якщо подивитися офіційну біографію Тетяни Дмитрівни, то стає зрозумілим, що незважаючи на медичний диплом, у душі депутатка Бахтєєва завжди залишалася корумпованим чиновником від медицини, який чітко знає, де можна заробити гроші.
Закінчивши 1977 року Донецький медінститут, Тетяна Бахтєєва лише три роки пропрацювала лікарем-терапевтом лікарні №2 станції Ясинувата Донецької залізниці.
Вже у 1980 році вона передирається до Донецької міськлікарні на грошову посаду заступника головного лікаря з трудової експертизи. Посада така молодому лікареві просто так не давалася. Адже саме через цю посаду йшли серйозні на той час підношення за визначення, наприклад, групи інвалідності. Хто і як проштовхнув Бахтєєву на цю посаду – історія замовчує. Умовчує вона і про те, як 1991 року Бахтєєва отримала ще більш «жирну» посаду – голову Донецької обласної радіологічної медико-соціальної експертної комісії з огляду ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідальної за оздоровлення дітей “чорнобильців” на Кубі. Тут тобі й «чорнорбильські» посвідчення, тут тобі безкоштовне оздоровлення на Кубі. Цікаво, скільки донецьких чиновників завдяки Бахтєєвій стали «ліквідаторами»? Втім, не рахуватимемо чужі гроші.
2002 року в житті Бахтєєвої відбуваються дві важливі події – вона обирається до парламенту України та купує диплом «економіста» Донецького державного університету економіки та торгівлі. З цього моменту лікарська біографія Бахтєєвої закінчується, що, втім, не заважає їй зараз, наприклад, вести підкилимну війну проти нинішнього міністра охорони здоров'я Митника.
Але повернемось до історії. Яким чином лікар-бариг, якою все життя була Бахтєєва, раптом потрапляє в серйозний донецький бізнес, а потім і в політику. І ось тут варто згадати про колишнього чоловіка Тетяни Дмитрівни, якогось Алімжана Ідяятовича Бахтєєва.
На відміну від своєї дружини, Тетяни Бахтєєвої, її колишній чоловік (Алімжан Ідяятович, блискучої кар'єри в донецькому бізнесі не зробив. Його встановлене місце роботи — це ВАТ «Допас». Фірма займається автобусними перевезеннями і належить знаменитому донецькому рейдеру Владиславу Дре.
Окрім цієї фірми, Дрегер має частку у «Транспортному союзі Донбасу», «Авто-експресі», «Магістраль», ТОВ «Автовокзали Донбасу», ТОВ «Донецькі вокзали» та багатьох інших. Як уже писали у ЗМІ, люди, які купують квитки в касах автовокзалів, навіть і не підозрюють, що приблизно четверта частина цієї суми потрапляє саме до Дрегера.
Ім'я Дрегера широко розійшлося в пресі в грудні минулого року, коли в центрі Донецька, на вулиці Рози Люксембург, невідомі зловмисники самопальним вибуховим пристроєм, розміщеним у корпусі гранати Ф-1, підірвали сміттєвий контейнер і «Мерседес», що стояв поруч. При вибуху постраждав водій Дрегера, але, на щастя, не постраждала дитина, що сиділа на задньому сидінні.
Діяльністю, пов'язаною із захопленням ринку автобусних перевезень, Дрегер задовго до того, як рейдерським способом увійшов до засновників усіх цих компаній. І одним із перших кроків у отриманні контролю над автобусним бізнесом донецького регіону була монополізація постачання палива автопідприємствам.
Таким чином ще в 90-х роках Дрегер намацав тему, Алімжан Бахтеєв її розвинув і доніс до дружини, дружина — до ГОСПОДАРЯ, а той доповнив свій бізнес (VIK та ТОВ «ВІК-Т») нафтовим напрямком, доручивши це Миколі Миколайовичу Гавриленко .
До речі, про ГОСПОДАРЯ. Завдяки йому, Тетяна Бахтєєва не лише увійшла до нафтового бізнесу, а й стала обличчям близьким до Колесникова та Ахметова, а потім потрапила до списку Партії регіонів. Кажуть, що Бахтєєва та її родина потоваришували з родиною ГОСПОДАРЯ через його нібито родича та нареченого своєї доньки – Тимура Валітова. До того ж, дружина (тепер уже вдова) ГОСПОДАРЯ, як і Бахтєєва, лікар. І жінки могли перетинатись ще раніше, по роботі.
Вперше 25-річний Валітов з'являється у бізнесі саме як співзасновник фірми дружини власника. У 1997 році він разом із Раїсою Саїтівною Такташевою засновує фірму «Валес», яка тримає аптеки у Донецьку та Донецькій області. У цей час випускниця Донецького державного медуніверситету Ірина Бахтєєва ще не його дружина, але вони вже знайомі. Фірму потім продали, і Валітов перейшов до інших структур ГОСПОДАРЯ — легендарного Жигана Хамітовича Такташева, 1959 р.н. колишнього військового, знайомого широкому загалу та пресі під ім'ям Євгена Такташова (або навіть Такташова), гендиректора ЗАТ “ФК ”Шахтар”.
Плутанина з написанням імені та прізвища призвела до того, що про роль Такташева у становленні донецької, так би мовити, еліти дуже мало сказано та написано. Лише у статті Тетяни Чорновіл «Потаємні таємниці «короля Донбасу» у п'яти частинах: Дитинство Ріната», опублікованій 12.01.2007 на сайті «Обозреватель» знаходимо наступний пасаж.
Де ж Ахметов заробляв гроші? Де працював після школи? На це питання ніхто однозначної відповіді не міг дати. А ось один із сусідів Ріната Леонідовича, чоловік середнього віку згадав таку деталь: «Я не знаю, десь, напевно, в нічну зміну. Тоді я вранці йшов у шахту — він мені часто траплявся на дорозі, додому повертався. Завжди привітно вітався», - розповів чоловік, ровесник отця Ріната. Як пізніше виявилося, наш співрозмовник — це двоюрідний брат досить знакової людини в Жовтневому — Жигана Такташова (покійного віце-президента футбольного клубу «Шахтар». Людини, яка свого часу є досить близькою до Ахата Брагіна). Але нічого більшого про Ріната з чоловіка витягнути не вдалося…».
Все, що тут сказано - абсолютно вірно. У 90-х роках Жиган Такташев був другою людиною в ієрархії авторитетних людей Донбасу. Його двоюрідний брат жив по сусідству із сім'єю Ахметова. Але й сам Такташев, як стверджують донецькі джерела, був родичем Ахметових. Він ввів молодого Ахметова та молодого Колесникова до найближчого оточення Брагіна, завдяки чому Рінат Леонідович зрештою став тим, ким став.
Але особливо тісні дружні та ділові відносини пов'язували Жигана Такташева зі старшим братом Ріната Ахметова Ігорем Леонідовичем. 1999 року вони разом засновують ЗАТ «Укрінком» (ОКПО 30278079) для «полювання» на «Білого лебедя». Засновники фірми з'являлися в кримінальній хроніці зразка 2005 року. Це Михайло Ляшко, Ігор Ахметов, Юрій Чортков, Сергій Кій та Жиган Такташев. Проти них на своє лихо дав свідчення засуджений за лжесвідчення на 8 років (стараннями Бориса Колесникова) головний «помаранчевий свідок» проти донецької мафії, автор однойменної книги Борис Пенчук (колишній директор ТЦ «Білий лебідь»). Що примітно, у списку акціонерів «Білого лебедя» за 2004 рік усі бандити, починаючи з Ігоря Ахметова та кінчаючи Мішанею «Косим» (Ляшко), мають у середньому по 10-12, 49 відсотків акцій. І лише Жиган Такташев має найбільшу кількість 12, 5 відсотків акцій. Маленька, але значуща «поважка».
Згiдно з Статутом Товариства, зареєстрованим Виконкомом Ворошиловської районної ради м.Донецька, рішення № 272/17 від 03.12.1997р. зі змінами та доповненнями статутний фонд становить 13 900 000,00 грн. (тринадцять мільйонів дев'ятсот тисяч гривень 00 копійок), який поділено на 5 000 000 (п'ять мільйонів) простих іменних акцій номінальною вартістю 2,78 грн. На дану звітну дату статутний фонд сформований та сплачений повністю. Кiлькiсть акцiонерiв: 11622 особи: (6 — юридичнi особи, 11616 — фiзичні особи). Власники, що володіють понад 5 % статутного фонду: 1) Ахметов Ігор Леонiдович - 509 463 простих iменних акцiй, або 10,18926 % статутного фонду; 2) Бабак Андрiй Олександрович - 509 463 простих iменних акцiй, або 10,18926 % статутного фонду; 3) Кiй Сергій Вiкторович - 624 963 простих iменних акцiй, або 12,49926 % статутного фонду; 4) Ляшко Михайло Михайлович - 624 963 простих iменних акцiй, або 12,49926 % статутного фонду; 5) Пенчук Борис Володимирович - 500 000 простих iменних акцiй, або 10,0 % статутного фонду; 6) Такташов Жиган Хамiтович - 625 314 простих iменних акцiй, або 12,50628 % статутного фонду; 7) Чортков Юрiй Дмитрович - 561 989 простих iменних акцiй, або 11,23978 % статутного фонду.
Арешт Колеснікова та загроза інших арештів в оточенні змушують Ахметова навесні 2005 року залишити Україну у супроводі найближчих йому людей — Жигана Такташева та Сергія Кія. Через рік Жиган Хамітович помирає від важкої хвороби (як було сказано в некролозі ФК «Шахтар», де його, щоправда, назвали в «російській транскрипції» Євгеном Миколайовичем). Єдине, де ще можна знайти фото Такташева - це сайт Фан-клубу донецького «Шахтаря »
Отже, завдяки Жигану Такташеву та власному чоловікові наша героїня увійшла до «вищих сфер» донецького бізнесу, а потім і до української політики. Чоловік згодом виявився непотрібним тягарем, і з ним Тетяна Дмитрівна розлучилася.
Дуже примітною була поведінка Бахтєєвої під час президентства Ющенка. Незважаючи на те, що вона вважалася в «опозиційній» Партії Регіонів, як свідчить офіційна біографія Бахтєєвої, вона примудрилася стати заступником голови опікунської ради благодійної програми “Дитяча лікарня майбутнього” (проект ініційований Президентом України Віктором Ющенком та його дружиною Катериною Ющенком). Мабуть, саме Тетяна Дмитрівна навчала Катерину Михайлівну тонкому мистецтву красти гроші на медицині. Нагадаємо, що «Дитяча лікарня майбутнього» виявилася настільки «майбутньою», що поки що на її місці є лише котлован, який швидко заростає травою.
Але чого не забереш у Тетяни Бахтєєвої, так це мистецтва, як би це пом'якше висловитися… зробити приємно тому, хто нині перебуває при владі. Цитуємо недавнє, часів президентства Ющенка інтерв'ю Бахтєєвої: «Донна Роза».
На початку інтерв'ю в кабінет вносять великий букет білих троянд. «Донбас кого любить, тому лише білі троянди дарує», — говорю вголос. Тетяна Дмитрівна сміється: «Та, фраза, якою я Президента в Донецьку зустрічала, стала легендарною. Та він і мене називає трояндою».
— Коли це Віктор Андрійович вас назвав трояндою?
— Був такий випадок. Адже у нас і раніше теплі стосунки були, про сім'ю він багато розповідав. Якось ми сиділи в сесійній залі Верховної Ради — з одного боку Сафіуллін Равіль, а з іншого — Сергій Бубка. Віктор Андрійович підійшов, мене обійняв і каже, звертаючись до всіх: Як вам пощастило, як вам пощастило. Ви поряд з такою розою чотири роки сидітимете». А це лише перші дні у парламенті були, хлопці розгубилися, що сказати, не знають. Тільки мовчать і дивляться. Я, щоб ситуацію згладити, і говорю: «Роза біля вас сидить». Мені було дуже приємно. А потім і мені довелося йому сказати ті слова, які вже в історію ввійшли.
А зараз ось бачилися, так він каже: Щось ти, Таню, схудла. (Сміється.)»
«Російська весна» Тетяни Бахтєєвої та помічники-агенти ФСБ
Два місяці тому екс-нардеп Тетяна Бахтєєва заради примирення зареєструвала свою «гошку» під назвою «Всеукраїнська організація Земляцтво – Рідний Донбас»
Разом із нею бенефіціарами новоробства є — зареєстрований в окупованому Донецьку Борис Адамов, Валентин Ландік, Валерій Коновалюк… У старих знайомих все та сама «пластинка»: реінтеграція Донбасу, відновлення, «нам потрібний світ».
Ми не раз розповідали про антиукраїнську роботу донбаського та луганського земляцтв . Ті самі любителі Путіна, які роками випалювали Україну у себе на малій батьківщині і таки домоглися навали гіркіних з моторолами, сьогодні люблять повчати – як Україні справлятися з цією навалою. Кривавий «російський світ» маскується під «голубом світу». І до появи «миротворці» Бахтєєвої на цій ниві почали працювати «громадські діячі» з ПР
Попереджали і не раз — про «тамбовських вовків» у овечих шкурах, які сьогодні в край розперезалися: Н. Королевській, О. Клименко, Є. Бондаренко — «діячів», завдяки яким вираз «еліта Донбасу» перетворився на лайку, а кілька мільйонів українців Донбасу стали бездомними . Розповідали і про різних проросійських «Земляків», «експертів» з «Інститутів світу», які мають московське фінансування . Тож поява ще одного «земляцтва» від Бахтєєвої не насторожувати не може.
І який же бекґраунд має чергова «миротвориця» із ПР? 14 квітня 2014 року тодішній голова комітету з питань охорони здоров'я у ВР України Т. Бахтєєва виступала на мітингу донецьких «проросистів» біля захопленої ними будівлі облдержадміністрації. Всю зиму в цій будівлі однопартійці та друзі Бахтєєвої лякали темний народ фейками про те, що ось-ось Донецьк приїдуть захоплювати «бандерівці». Тому біля будівлі посилили охорону та «заварили» вікна та прольоти між поверхами металевими листами та ґратами. Але бандерівці так і не приїхали. А «рідним» — обдуреним «регіоналами» чисто-донбаським «патріотам» і приїжджим із Росії… ця ОДА здалася без бою.
Становище Бахтєєвої у донбаському регіоні завжди було особливим – адже її вважають кузиною донбаського «хана» Ріната Ахметова – також вузькорегіонального патріота, який у березні 2014-го повністю володів адмінресурсом. На нього молилися його робітники, областю керував спочатку його менеджер (колишній директор заводу А.Шишацький), а з березня цю функцію взяв на себе його партнер (С.Тарута, який пізніше зізнавався, що чекав, але фактично не отримав від Ахметова допомоги ). У ніч із 6 на 7 квітня Ахметов грудьми захистив сепаратистів, які захопили будівлю ОДА. Пообіцявши, що буде «з народом» у разі штурму, він відправив додому спецназ, з яким прибув В. Ярема. Нічні переговори з «повсталим народом», лідери якого вже не приховували, що озброєні «братською Росією» і борються не за права «російськомовного народу Донбасу», а за відокремлення від України – увійшли до історії:
І, до речі, на ті переговори Ахметов прибув із дружком майбутнього радника секретаря РНБО – тим самим Колей Левченко, який називав українською мовою анекдотів та любив розповідати, що Донбас «годує всю Україну». Тоді силовики виконали ахметівську волю – прислухалися до Ахметова як місцеві, і центральні. Тож пізні потуги «Містера Гудка Денеєровича» сказати вагоме слово на захист України вже виглядали як глузування. Підсумок відомий: вибір на користь зради завдав шкоди ахметівському ханству на Донбасі. Але він знову не прогадав: дуже скоро компенсував втрати за рахунок взаємовигідного партнерства з П. Порошенком (досить згадати «Роттердам+» — схему монопольного видавання коштів із кишені кожного платника податків).
За що ж потрібно було стояти активістам «російської весни» через тиждень після того, як нічним візитом до загарбників її «кузен» поставив хрест на зачистці ОДА? Виявляється, за мир. Про це Тетяна Бахтєєва говорила на барикадах «ДНР».
Хвастала, як допомагала ліками майбутньому начмеду бригади бойовиків Юрію Євичу — у той самий час, як у підвалі будівлі ОДА вже відкрилися камери тортур для прихильників України. Надання медичної допомоги бандитам Бахтєєва виправдовувала клятвою Гіппократа. Однак у цій клятві нічого не сказано про підтримку незаконних збройних формувань та агітації. А агітувала Бахтєєва вже однією своєю присутністю біля захопленої ОДА. До того ж медичною допомогою Бахтєєва не обмежилася – вона вимагала провести «референдум»:
«Сьогодні головна вимога народу південно-східної частини – і Луганська, і Харкова – це проведення референдуму, такий закон є, і ми робитимемо все – я, і Олександр Бобков (зараз депутат «ради «ДНР» – Прим.Ред) – щоб інформувати Верховну Раду, що це вимога мітингувальників:
Ось тут донеччанин опублікував свої спогади щодо тодішнього виступу Бахтєєвої та прогулянок біля захопленої ОДА під ручку з ватажками майбутньої «республіки»
Цілком логічно, що продовжуючи цю діяльність, «миротвориця» Бахтєєва вже сьомий рік «закінчує конфлікт» — лише в Києві.
Чим ще знаменита Бахтєєва? У червні 2014 року вона відзначилася фейком про 40 загиблих з початку АТО донбаських дітей. Владі довелося це спростовувати (виявилося, що «регіональша» помножила кількість реальних жертв у 10 разів ).
Вона продовжила очолювати «Комунальний лікувально-профілактичний заклад «Донецьке обласне клінічне територіальне медичне об'єднання» (код 25672019), незважаючи на конфлікт інтересів та законодавчу заборону. Поєднувала роботу нардепа з керівництвом Донецьким клінічним територіальним медоб'єднанням (найпоширеніша назва — лікарня ім. Калініна в Донецьку), не бажаючи розлучатися з «дійною коровою». Що дозволяло лобіювати свій бізнес та провертати махінації з тендерами . Бахтєєва формально досі керує "ДОКТМО" (див. схему нижче).
У середині двохтисячних її прозвали «мадам Трамадол» — за те, що лобіювала виробництво цього популярного наркоманів препарату на горлівському «Стиролі» та безрецептурне поширення через аптеки. За даними аналітичного ресурсу YouControl, головним напрямком бізнесу Т. Бахтєєвої і зараз є надання медичних послуг. Сімейною справою займаються її дочка та зять Тимур Валітов. Підприємства Валітових-Бахтєєвих розташовані у Донецьку, Одесі, Києві, Львові. А так само в сімейному бізнесі Олексій Соловйов — колишній помічник народного депутата Бахтєєвої і він же колишній керівник Держлікарської служби України.
Зв'язки Т. Бахтєєвої з ДНР за роки війни не слабшали — від імені свого благодійного фонду «Гуманність» (проіснував 17 років і зараз припинив діяльність) вона вручала подарунки випускникам шкіл на окупованій території. І кажуть, зберегла повний вплив на клініку, яка вже шостий рік підпорядковується «МОЗ ДНР» (з перших днів окупації перетворилася на військовий госпіталь).
Поїздками на окуповану територію «регіоналка» завжди пишалася – розповідала, що веде прийом народного депутата до «ДНР»:
І ось тепер вона запустила новий проект — який, за нашою інформацією, розповзається містами та селами, як якийсь коронавірус. Тож тут як мінімум СБУ треба вухо тримати гостро. Не забувати про зрадників Батьківщини з оточення «кузини».
У лютому 2017 р. СБУ розкрила інформацію на групу осіб, яких країна-агресор впровадила до ВР, облради та ін. З оприлюднених записів перехоплених розмов помічників народних депутатів видно, як вони координують свої дії з Москвою та підшукують депутатів різних рівнів для виконання завдань кураторів.
Як працюють куплені Москвою товариші? Проводять круглі столи, ініціюють ухвалення рішень про надання статусу автономії регіонам, спонсорують прийняття обласними радами звернень до центральної влади щодо надання особливого статусу регіонам та створення вільних економічних зон. Як тоді розповідав В. Грицак, спецслужби РФ мають пряме відношення до створення проектів «Одеса за Порто-Франко», «Харківська Слобожанщина», «Соціальне Запоріжжя» та ін.
Один із тих, хто працював над дробленням України на автономії – земляк та помічник Бахтєєвої Юрій Житомирський.
У Т. Бахтєєвої знову знайшлося виправдання: Житомирський пропрацював у неї офіційно всього кілька тижнів. Коли про Житомирське запитали мадам Бахтєєву: «Чи не помічала помічника проросійських поглядів?», та відповіла: «Ні, ну що ви — він за мир!». Вдала відповідь. Якщо не знати, що багато років до війни Житомирський вирізнявся у Донецьку радикально проросійськими поглядами. І що, як і Житомирський, Ганна Ярова (Волобуєва), з якою помічник нардепа ділив гроші, із Донецька. Ну а те, що землячка Т. Бахтєєвої Ярова (Волобуєва) до ВР працювала на ахметівському телеканалі – взагалі збіг. До речі, минулого року ця Ярова намагалася потрапити на роботу до омбудсмена (претендувала на посаду спеціаліста відділу з прав ВПО та мешканців окупованих територій). А де агент «кураторів» зараз, і чим закінчилася гучна справа СБУ, в якій вона засвітилася разом із Житомирським – це велика таємниця. Може, обидва вже прилаштувалися на Платформу Сивохо, хто знає?
Старшим групи ФСБшної агентури СБУ назвало героя наших публікацій Андрія Будяка – ще одного дуже гарного знайомого С. Сивохо, якого вигодував і до війни утримував близький друг Ахметова Борис Колесніков. Про антиукраїнську діяльність придуманого Будяком «Донбаського земляцтва Києва» ми попереджали роком раніше, ніж за Будяка взялися спецслужби
Через це Будяка іноземними замовниками оплачувалася організація подання проросійських законопроектів та озвучення з трибун московських меседжів. Навіть за «просто посидіти» на круглих столах на тему прихованої федералізації Москва щедро розплачувалася грошима ненависних американців: Ярова платила по 500 на рило.
Ще кумедно, що на круглий стіл у ВР щодо надання Запорізькій області «особливого статусу» Житомирський делегував свого формального начальника – нардепа-«радикала» Д. Силантьєва (з ним Житомирський працював до Бахтєєвої). А ФСБшна "консерва" Ярова (Волобуєва) отримувала зарплату помічниці у депутата від БПП Руслана Сольвара.
Ось звідки, значиться, все це в сивох із бахтєєвими: «братовбивча війна», «така-сяка українська армія», яка «вбиває дітей»… Від ФСБшного кадру Будяка та завербованого спецслужбами РФ Юрія Житомирського , якого Бахтєєву «підкинули»?
І – уявіть – ще один збіг: ходила у Бахтєєвої у помічниках ще одна пособниця терористів – якась Анастасія Федоренко
У раболіпстві та бездарності пішла «письменниця» Настя, яка у 17 років вступила до ПР, змагалася з широко відомим автором панегіриків на честь донецьких «авторитетів» — Віталієм Спажуком. Автором висловів: «Без Януковича життя на землі було б нестерпним» і «вчинки Віктора Януковича богоугодні та боговідверті». Спажук присвятив Бахтєєвій «роман» під назвою «Дончанка дороговказу». А Федоренко присвятила Ахметову «роман» під назвою «Донецький ангел», а Бахтєєвій – «твір» «Світло душі Бахтєєвої».
«Творчість» Насті Федоренко (на фото нижче) не була такою невинною. Адже воно використовувалося в агітаційній кампанії кандидата Бахтєєвої у 2012 році. Під час тих виборів до ВР за Бахтєєву «нагинали» голосувати студентів. Підкуповували цукерками та квитками до дельфінарію, а одного разу зігнали до льодової арени «Дружба» (Б. Колесникова) під приводом фіналу вокального проекту «Голос Юзівки», спонсором якого був Бахтєєва. І давай ґвалтувати незміцнілу психіку та слух настирливою «піснею» Федоренка: «Тетяна – наш вибір, з Бахтєєвою Тетяною ми точно переможемо!».
Згадка про ті вибори 2012 року доречна. Конкуренти Бахтєєвої по 42 одномандатному виборчому округу Вольга Шейко («УДАР»), Вадим Юрчак («Батьківщина») та Сергій Анікушин (самовисуванець) заявили про підготовку фальсифікацій на користь кандидата «кузини» та об'єдналися заради захисту голосів виборців. З цим повідомленням вони вийшли на спільну прес-конференцію і тут почалося чудове.
Відстоювати фальсифікації на користь Бахтєєвої та зривати прес-конференцію прийшли не лише офіційні довірені особи «мадам Трамадол» (у тому числі депутат міськради Оксана Савкіна, яка керувала бахтєвським фондом «Гуманність»), а й… ДНР», депутат «Народної Ради ДНР» та «глава комітету із зовнішньої політики Народної ради ДНР» Олександр Хряков! Під смішки Савкіної цей проросійський кнур почав ображати присутніх та «виганяти з Донбасу». Навіть замахнувся на головну конкурентку Бахтєєвої:
Тут треба розуміти, що Хряков – не просто місцева «кулька», а ручний пес Бориса Колесникова. Його громадська організація «Комітет виборців Донбасу» полягала на повному забезпеченні того самого головного друга Р. Ахметова. І проросійський маргінал Хряков отримував свій корм виключно за політичні провокації на користь «господарів Донбасу». А прогнози опозиції щодо фальсифікацій того року виправдалися: у рідному для Бахтєєвої Калінінському районі міліція оточила школу, в якій один із членів комісії зафіксував масове вкидання вчительками бюлетенів на користь «регіоналки».
Але повернемося до її колишньої помічниці Федоренка: 11 березня 2014 року Анастасія єдина з громадян України підписала ганебний лист діячів культури РФ на підтримку анексії Криму та «політики Путіна щодо України». 2015-го в Донецьку вона видала власний двотомник «Путін — головний бренд Росії», а третю книгу назвала просто – «Путін – головний» і особисто розвозила блокпостами, роздаючи «ополченцям». А зараз Анастасія Федоренко живе в Москві, де заробляє антиукраїнською пропагандою про «розп'ятих хлопчиків».
Втім, все це – приказка, і на «Миротворець» колишня помічниця Бахтєєва опинилася з іншої причини. «Сім'я Федоренко з 10 квітня 2014 року три тижні у суворій конспірації на приватній друкарні друкували 3,2 млн штук бюлетень для голосування на референдумі про незалежність «ДНР», — розповів колега «письменниці».
3.Куди йдемо «ми з П'ятачком»
Сідати за один стіл і будувати мости, на підставі яких — давати рекомендації владі — Сивохо має намір через представників однієї професії. Наприклад, можна влаштувати діалог на тему досягнення миру між медиками: від імені української громадськості виступить Бахтєєва, а з іншого боку — депутат народної ради ДНР Еміль Фісталь — відомий донецький медик і добрий приятель Бахтєєвої. Характерно, що його дітям проросійські погляди не заважають у партнерстві з мадам «кузиною» багато років поспіль заробляти мільйони на тендерах у «якийсь» Україні.
А у діалозі між спортсменами міг би взяти участь представник громадської організації Бахтєєвої Віктор Смирнов. Тоді як з іншого боку висловити свої пропозиції щодо досягнення світу зможе «президент федерації боксу ДНР» Армен Саркісян (на фото нижче крайній ліворуч, з «господарями регіону»). Влаштувати це просто – з Арменом Горловським до війни Бахтєєва теж дружила. Є одна «маленька перешкода» — чи юридичної, чи моральної властивості: під час подій зими 2013-2014 саме цей «спортивний громадський діяч» був найнятий «донами» на розгін донецького Євромайдану. А потім організовував убивства протестувальників у Києві. Тобто — поки що в Україні цей «меценат» перебуває у розшуку у «справі Крисина». Але ж Сивохо і Бахтєєва закликають прощати і миритися. Тож «громадський діяч» із ОРДЛО А. Саркісян підтримає їхні ініціативи.
Завдання всієї цієї «дурниці» просте і зрозуміле: як завгодно якнайшвидше закінчити «внутрішній конфлікт» шляхом зняття санкцій з РФ та реалізації Мінських угод за московським сценарієм. Ось на що кинуто сили старої донецької «гвардії» з ПР (і в цьому випадку — з-поміж людей, близьких до Ріната Ахметова).
Можливо, шоумен цього просто не усвідомлює, от і взявся за «примирення мешканців непідконтрольних територій Донбасу та решти України» — з добрих спонукань. Ще нещодавно Сергія можна було заангажувати кожному, хто бажає як «російського артиста». А події зими 2013-2014 та весни-літа 2014 він провів не на мітингах у Донецьку – за єдину Україну. І не в боях під Іловайськом, де загинуло чимало його земляків – добровольців із бт «Донбас»… Сергій витратив ці гарячі дні та місяці, концертуючи за корпоративами. «Проспів» історичні події?
У такому разі, висловлюючись його власною мовою, Сергія треба «розбудити». Щоб він перестав повторювати слова служниці Путіна Марії Захарової – про українське «середньовіччя» та «відсутність національної ідеї в Україні» в інтерв'ю проросійській «Комсомолці».
До речі, про це інтерв'ю радника: колишньою датою презентації Платформи з примирення мало стати 18 лютого, але після раптового настання бойовиків — прорив лінії розмежування та знищення українського спостережного пункту презентацію скасували. Про це Сівохо не сказав «Комсомолці» – всього себе присвятив засудженню українського менталітету…
Отримання політичних дивідендів на нібито безоплатну допомогу «жертвам конфлікту» — ідея цинічна, але не безнадійна. З нею політичні трупи із ПР можуть спробувати увійти в одну річку двічі. Діти – «жертви конфлікту» – це й найвигідніша тема для господарів «Комсомолки». Раніше вона розкручувала флешмоб «Я — Ваня з Донбасу, що горить» — на підтримку дітей, «постраждалих від жахливих бомбардувань українськими військовими». І донбаських дітей, котрі постраждали як Коля Нижніковський, на жаль, чимало. Тож Платформа у Сергія, на жаль, робоча: береш постраждалу внаслідок російської агресії дитину, даєш подачку, піариш, обурюєшся щодо «внутрішнього конфлікту»… І проштовхуєш тезу з кроку № 12 «мюнхенських» кроків до світу: «Запустити нову національну дію ідентичності», щоб «припинити внутрішній конфлікт».
На втіху Сергію та частині його соратників (тієї, яка рухається добрими намірами) скажемо, що, попри твердження української контрпропаганди часів Петра Порошенка, громадянська складова у цієї війни все-таки присутня. На жаль, взаємна ненависть між — з одного боку громадянами України, та з іншого – громадянами України, які постраждали від реальних наслідків війни – це реальність, на яку доводиться рахуватися. Проте, починати треба з усунення причин, а вже потім розбиратися з наслідками… Будувати платформи для примирення українців «з цього й з того боку» можна й треба. Але не до, а після закінчення війни. Не до того, як після нашого агресивного сусіда зміниться зовнішня політика щодо України.
Поки ж Сивохо робить помилку попередників, засуваючи у дальній кут думки громадян України з-поміж своїх земляків із проукраїнською позицією — тих, які, жертвуючи собою, боролися проти «активістів» маріонеткових «республік» і добровільно йшли на фронт. Передбачувано, що «діалог про братовбивчу громадянську війну» з такими українцями Сивохо не виходить. Особливо — поки що окупаційні війська демонструють «прагнення миру» підривами та обстрілами. Та й за найкращих часів помирити українців не зможуть ті політики, які допомагали РФ розпалювати вогонь війни.
