Міністерство витратило десятки мільйонів на друк непотрібних книг у «своїх» видавництвах.
Міністерство культури протягом двох років витратило понад 24 млн грн на книги, які мали б зміцнювати національну єдність українців. Книги обирали на конкурсі, а їх розповсюдженням займалося державне підприємство «Центр захисту інформаційного простору України» (ЦЗІПУ). Проте недавній аудит, проведений на цьому підприємстві, результати якого отримало NGL.media, виявив і чимало проблем як на етапах підписання угод з видавцями, так і під час розповсюдження книг.
Основна претензія аудиторів, незважаючи на зауваження та зміст виданих за державний рахунок книг, стосується поширення. Виявилося, що значна частина тиражів просто лишається на складах — у деяких випадках до 90%. У результаті аудитори роблять закономірний висновок щодо доцільності такої програми. «Низький відсоток поширення виданих книг вказує на відсутність необхідності у їх виданні, недосягнення мети щодо поширення інформаційного продукту», — йдеться у звіті Держаудитслужби.
Проте Мінкульт не має наміру відмовлятися від програми «Книжка для зміцнення національної єдності» — до 15 листопада триває термін подання на новий конкурс.
Книги для вибраних
Про старт спеціальної програми «Книга для зміцнення національної єдності» Міністерство культури оголосило у вересні 2022 року, і вже у листопаді конкурсна комісія обрала 18 книг, які були видані державним коштом через державне підприємство «Центр захисту інформаційного простору України» (ЦЗІПУ).
Оскільки книги та видавництва для участі у цьому проекті обиралися на мистецькому конкурсі, ЦЗІПУ укладав угоди з ними без проведення відкритих торгів.
У наступному 2023 році в рамках проекту «Книга для зміцнення національної єдності» видали вже 41 книгу. у просуванні цих книг не було — деякі презентували одразу після друку, а інші або взагалі не презентували, або робили це зі значним запізненням.
Загалом протягом 2022-2023 років ЦЗІПУ уклав 59 угод із видавництвами на загальну суму 24,2 млн. грн. Цього року ЦЗІПУ ще не уклало нових угод, але провело відкриті торги на друк додаткового тиражу книги «Рашизм — це…» та книги «Геноцид». В обох закупівлях перемогло ТОВ «Саміт-Книга», з яким вже уклали відповідні угоди майже на 630 тис. грн.
Власне «Саміт-Книга» та видавництво «Фоліо» виявилися фаворитами проекту «Книга для зміцнення національної єдності». Саме ці два видавництва отримали 17 млн грн із 24,2 млн грн, виділених на фінансування цього проекту у 2022-2023 роках.
Натомість багато відомих українських видавців про «Книгу для зміцнення національної єдності» навіть не чули. «Про цю програму не чула, можливо, пропустила. Зазвичай ми отримуємо розсилки від профільних організацій про різні можливості для видавців. Їх розглядає команда та оцінює чи доцільно, чи відповідаємо вимогам конкурсу. Не всюди наш видавничий портфель підпадає під умови конкурсів та грантів», — пояснює виконавчий директор видавництва „Наш Формат“ Анастасія Нікітіна.
Юлія Орлова, директор видавництва Vivat, яке періодично видає книжки для проектів Українського інституту книжки, також сказала, що ніколи не чула про цей проект Мінкульту. «У нас достатньо видань, які могли б, мабуть, у цій програмі взяти участь, ми просто не знали про неї – вперше чую», – сказала видавниця.
Вперше про «Книгу для зміцнення національної єдності» дізналися від журналістів і у невеликому видавництві «Білка», куди ми звернулися за коментарем, оскільки його асортимент прямо відповідає заявленій Мінкультом програмі. Ми точно підходимо під цю програму. Але, гадаю, тут недостатнє просування, ми б взяли участь [якби знали]. Але ми маленьке видавництво, ми не маємо відділів, які працюють з грантами. Ми просуваємо свої книги за рахунок читацької активності», — каже директор видавництва Ірина Білоцерковська.
Ще кілька великих видавців просто не захотіли говорити про цей проект Мінкульту, пояснивши, що ставляться до нього скептично з різних причин.
Великі сім'ї видавців
Найбільше грошей та замовлень у рамках проекту «Книга для зміцнення національної єдності» отримало київське видавництво «Саміт-Книга», власниками якого є брати Іван та Ігор Степуріни. Безпосередньо видавництво отримало 5,3 млн. грн., а ще 5,5 млн. грн. поділили між собою афілійовані з «Саміт-Книгою» видавці.
Наприклад, Ігор Степурін отримав 1,1 млн грн як фізичну особу-підприємця, а ТОВ «Креативне агентство „Артель“, де він же є упорядником книг, отримало 1,7 млн грн. Ще понад 711 тис. грн отримало ТОВ «Ваш автограф» — близьке до нього видавництво. З Ігорем Степуріним ТОВ «Ваш автограф» пов'язане через його однокурсника та колишнього бізнес-партнера Ігоря Лубіна. Однак він та його дружина Наталія, яка є офіційною власницею «Вашого автографа», відмовилися від коментарів.
Ще 2 млн грн отримав Іван Ротарчук, зять Івана Степуріна, який уклав із ЦЗІПУ угоди на видання п'яти книг. При цьому знайомі Ротарчука записують його телефон як таксиста та експерта із сертифікації автомобілів, свідчать дані GetContact.
Таким чином «Саміт-Книга» та афілійовані з цим видавництвом компанії в рамках проекту «Книга для зміцнення національної єдності» видали на замовлення Мінкульту 26 книг на загальну суму 10,8 млн. грн.
Харківське видавництво «Фоліо» отримало від ЦЗІПУ 19 замовлень на загальну суму 6,2 млн грн. З них 5,1 млн грн пройшло через ТОВ «Фоліо» та ТОВ «Видавництво Фоліо», 225 тис. грн через ТОВ «Факт» та ще 820 тис. грн через видавництво «Бібколектор», яке належить Ладі Красовицькій, дружині власника «Фоліо» Олександра Красовицького.
Тобто 45 книг із 59 замовлених було видано фактично лише двома видавництвами. На їхню частку припало 17 млн грн із 24,2 млн грн.
Іншу суму поділили між собою ще десять компаній. Серед яких, наприклад, ТОВ "Грін Пінгвін Медіа", яке за 475 тис. грн видало тисячу екземплярів книги «Why Ukraine is brave?/Чому Україна смілива». Ця компанія більше відома як київська креативна агенція Green Penguin, яка свого часу розробляла нові логотипи для Міністерства культури. Знайти інформацію про видану книгу нам не вдалося, на сайті агентства також немає інформації про неї.
«Ми просто пропонуємо гарні книги»
Директор видавництва «Саміт-Книга» Іван Степурін був здивований тим, що його видавництво отримало найбільше грошей у рамках програми «Книга для зміцнення національної єдності» від Мінкульту. Каже, що не веде такої статистики. Але причиною успіху вважає те, що видавництво вже давно й активно видає та популяризує українські книжки.
«Ми просто пропонуємо гарні книги, — пояснює Іван Степурін, — Це ж відкриті конкурси. Те, що інші менше видають за цими програмами, я б їм радив активніше включатися. Тому що це, з одного боку, правильна державна підтримка [видавництв], а з іншого — це важливо для бібліотек та України загалом».
Власне, поповнення бібліотечних фондів — це основне завдання програми «Книга для зміцнення національної єдності». Видані державним коштом книги віддають до бібліотек, а також роздають на презентаціях чи офіційних заходах. У вільний продаж ці книги не мали б потрапляти.
Це підтверджує й Іван Степурін. За його словами, видавництво може сприяти поширенню, якщо про це попросять, але загалом цим займається міністерство. Саме він є розпорядником виданих книг. «Ми друкуємо та віддаємо міністерству, але вони можуть зберігати [книги] у нас. Звичайно, ми зацікавлені, щоб книги поширювалися, адже нам піар наших книг дуже важливий», — зазначає Степурін.
Проте журналісти виявили, що деякі з виданих у рамках державної програми книг продаються на книжкових сайтах. При цьому, за даними Держаудитслужби, вартість цих книг у вільному продажу нижча, ніж передбачена договорами із ЦЗІПУ. Наприклад, книга Євгенії Богославської "Бахмут: хроніки незламної фортеці" продається на офіційному сайті "Саміт-Книга" за 500 грн, хоча ЦЗІПУ вже заплатив видавництву по 662,5 грн за екземпляр. Схожа історія і з видавництвом «Фоліо», яке вже отримало по 410 грн за книгу «Дума про потилицю», а продає її по 240 грн.
За словами власника «Фоліо» Олександра Красовицького, йдеться про друге видання, яке сплатило саме видавництво, вже без допомоги Мінкульту. Значну різницю у ціні він пояснює вартістю підготовки до друку саме першого видання.
«Одна з цілей цієї програми — підштовхнути видавців видавати книги на суспільно значущу тематику завдяки тому, що держава, замовляючи тираж, бере на себе основні витрати на підготовку, авторські права, друковані форми тощо. тираж, уже не потрібно витрачати багато грошей», — каже Красовицький.
«Схоже, що відбуваються закупівлі заради закупівель»
Примітно, що у 2022-2023 роках усі книги, незалежно від жанру, видавництва та формату, видавалися однаковим тиражем у 1000 екземплярів. Тільки збірка матеріалів Центру стратегічних комунікацій «Як російський інформаційний корабель пішов на… Наративи пропаганди під час повномасштабної війни» «Саміт-Книга» видала тиражем 3000 екземплярів. Чому усі книги замовляються однаковим тиражем, не розуміють і самі видавці.
«У мене є багато питань до Міністерства культури щодо того, що є у правилах цього конкурсу, — каже Олександр Красовицький із «Фоліо», — По-перше, мені здається, що міністерство має конкретніше визначати тематичні напрямки, які мають йти на конкурс. По-друге, я вважаю, що різні книги можуть бути дуже важливими, але якась важлива тиражем 300 екземплярів, а якась тиражем 5000 екземплярів, і це має вирішувати чи експертна рада, яка знає, що він хоче, чи підприємство ЦЗІПУ, коли готує угоду, але, на жаль, виходить, що всіх [гребуть] під один гребінець».
У звіті Держаудитслужби зазначено, що і з поширенням уже виданих книг ситуація є невтішною. Наприклад, протягом 2022-2023 років. із тисячі екземплярів книги «Одна Україна, один народ. Розмови з Леонідом Кравчуком» (до речі, авторства Олександра Красовицького із „Фоліо“) вдалося поширити лише 459 екземплярів, з яких 168 екземплярів отримав сам Мінкульт.
48-сторінковий буклет для підлітків «Слава Україні!» (креативне агентство «Артель») та «Казки маленьких патріотів» (ФОП Ігор Степурін), видані та передані ЦЗІПУ наприкінці 2023 року, станом на серпень 2024 року все ще зберігалися на складі. До речі, зберігання книг на складі – не безкоштовне. Так, у 2024 році ЦЗІПУ уклало угоду на зберігання книг «Укрвідавполіграфією» на 227 тис. грн.
Частину надрукованих книг віддають громадським організаціям, але й ті не поспішають їх роздавати. Наприклад, ГО «Броварська громада» спромоглася поширити лише 250 книг, хоча отримала 925 книг ще наприкінці минулого року.
Частину книг у рамках програми «Книга для зміцнення національної єдності» видавали англійською мовою і ситуація з їх поширенням виявилася ще гіршою. На момент проведення аудиту 70% тиражу цих книг залишалося на складах, що дозволило зробити аудиторам очевидний висновок: «…Неналежний менеджмент MKIП та неналежний маркетинг ГМ «ЦЗІПУ» не забезпечили широкої мережі розповсюдження поліграфічної продукції, видавництво якої було здійснено англійською мовою, а також низький відсоток поширення, свідчать про відсутність необхідності їх видавництва в такому ж тиражі (1000 шт.), а також книг виданих українською мовою та нераціональному використанні коштів державного бюджету».
Засновник видавництва «Лабораторія» Антон Мартинов, який свого часу був радником міністра культури та взагалі не бачить сенсу у подібних проектах, вважаючи їх непрозорими та неефективними. «Я думаю, що це хибний шлях. Це неефективно, бо невідомий шлях цієї книги і дуже схоже на те, що відбуваються закупівлі заради закупівель, — каже Мартинов. — Тому як показав досвід, нічого не було більш ефективного для видавців, ніж ця тисяча, яку роздали кожному українцю на книги (2021 року в рамках державної програми «єПідтримка» всі українці отримали по 1000 грн, які могли витратити на купівлю книг; також з 2024 року діє державна програма, за якою усі українці при досягненні 18-річчя отримують (сертифікат на книги у розмірі 900 грн.) Це дало неймовірний буст індустрії, що дозволило навіть пережити кризу на ринку».
Кость Бондаренко, професор Лізанчук та козак Затишок
Держаудитслужба досліджувала й тексти книг, які видавалися за державні гроші, і виявила, що деякі книги випускалися з суперечливим змістом — точніше таким, що «не відповідає основним аспектам, визначеним Концепцією, і аж ніяк не мали на меті забезпечення захисту національних інтересів та підтримки позитивного іміджу України».
Як приклад наводиться видана «Фоліо» комікс-казка Олександра Семякіна «Дума про потилицю», головний герой якої мав би уособлювати українського відважного воїна-захисника, але виглядає як п'яниця та гуляка. З іншого боку, у коміксі вживаються російські слова: «Хе-xe! Який пустун!», «Може це обман зору?», «Чоловік! Знайди мене!», „Проказник!“ тощо.
Також постає питання до окремих авторів, книги яких видаються за бюджетні кошти. Йдеться, зокрема, про відомого свого часу політолога Костя Бондаренка, внесеного до бази псевдосоціологів, які маніпулюють громадською думкою та просувають інтереси колишніх регіоналів. Після повномасштабного вторгнення росіян Кость Бондаренко суттєво зменшив публічну активність, але продовжує коментувати поточні події на проросійських каналах. Це не завадило Мінкульту заплатити 357 тис. грн за його книгу «Андрій Мельник: невивчені уроки», видавцем якої став Іван Ротарчук, зять керівника та власника видавництва «Саміт-Книга».
Аудитори з'ясували, що серед виданих у рамках програми «Книга для зміцнення національної єдності» виявився і посібник професора Львівського національного університету Василя Лізанчука «Хроніки незламності духу (геноцид, етноцид, лінгвоцид української нації)», який був написаний і вперше виданий ще в 2 .Перевиданням доповненої версії займалося ТОВ «Ваш автограф». На момент аудиту 90% тиражу залишалися на складі, а в ЗМІ досі немає жодної інформації про цю книгу. руки під час якоїсь конференції.
Що кажуть у державному підприємстві Мінкульту?
NGL.media направили до державного підприємства ЦЗІПУ список питань щодо програми «Книга для зміцнення національної єдності», а також результатів аудиту діяльності підприємства, яка очолила ЦЗІПУ лише 25 жовтня 2024 року, після зміни керівництва у Мінкульті, попросила дати кілька тижнів на підготовку відповіді. Через два тижні після надісланого запиту відповіді NGL.media ще не отримали.
