Ніщо не гірше, ніж справа, яка затягується в судових процедурах, а потім закривається після закінчення терміну давності.
Десять років тому 30 листопада відбулася мирна студентська акція на підтримку Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Того дня, увечері, спецпідрозділ "Беркут" розігнав протестувальників Євромайдану. А 1 грудня на Майдан почали з'їжджатися люди з різних частин України, щоб підтримати протест не лише проти відмови від євроінтеграції, а й дій силовиків та режиму Януковича.
У наступні місяці на Майдані відбулися події, що змінили перебіг історії України. Злочини, скоєні під час Революції Гідності, назвали справами Майдану. Сьогодні прокуратура говорить про те, що розслідування справ Майдану вже на фінішній прямій. Коли суспільство зможе почути вироки та чи вдасться задовольнити запит громадян на справедливість, про це в інтерв'ю Українському Радіо розповів керівник Департаменту у справах Майдану Офісу генерального прокурора Олексій Донський.
За його словами, за 50 "справами Майдану", де закінчується термін давності, досі немає вироків. Водночас Офісом генерального прокурора у 138 справах підтримується публічне звинувачення щодо понад 280 осіб. Донський зазначає: “Немає ризиків, що у справах колишнього керівництва держави закінчиться термін давності. Адже особи перебувають у розшуку та їм інкриміновані особливо тяжкі злочини, за які передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі”.
“Досі немає вироків у 50 справ, де спливає термін давності”
– Десять років минає “справ Майдану”. На сьогоднішній день у скільки справ закінчується термін давності?
— Близько 50 справ, де спливає термін давності. Йдеться про період з 30 листопада 2023 року по 20 лютого 2024 року. Минулого року говорили, що таких справ є близько 60 справ. Нинішнього року є 12 вироків. Тобто щодо справ, у тому числі по 30 листопада, такі вироки винесені. Інша річ, що вони ще не набрали законної сили, і там очевидно буде процедура апеляційного перегляду. Тобто, певним чином, ця кількість справ, де закінчується термін нещодавно, зменшилася, але ми вважаємо, що вона залишається досить суттєвою.
“Закон дає можливість для затягування розгляду справ, відповідних змін не було прийнято”
– А чому їх так багато? Чому досі щодо них немає вироків?
— Основною причиною є значна тривалість судового розгляду, де ми говоримо про недотримання розумних термінів. Це справи, спрямовані до суду, наприклад у 2015-2016 роках. І причини різні, але основна — Кримінально-процесуальний кодекс, який має бути запобіжником проти зловживань від дій учасників кримінального провадження у процесі, не є запобіжником, а навпаки — зазнає таких порушень та дозволяє використовувати затягування судового процесу як елемент адвокатської тактики. І це призводить до того, що виробництва, які не складні за своєю характеристикою, за обсягом, можуть слухатися роками.
Серед причин є навантаження на суддів, адже треба кожну особисту справу розглядати. Також з боку суддів можемо спостерігати порушення розумних термінів призначення справ, коли справа призначається раз на півроку, на рік. Це є законодавча проблема.
Законодавець мав би чітко прописати, протягом якого терміну має бути розглянута справа. Або коли термін давності спливає, то суд зобов'язаний призначати слухання справи кілька разів на тиждень. Але цього закону немає, це пропозиції, які ми вносили, але законодавці досі не проголосували за такий законопроект. Отже, затягування судами або стороною захисту похідні від того, що саме закон дає такі можливості.
– А чому, до речі, зміни не було внесено законодавцями? Чи прокуратура подавала рекомендації, що варто було б проголосувати?
– У нас були зустрічі у профільному комітеті. Ця історія не нова. Ми ініціювали це питання у 2020-2021 роках. Був законопроект, над яким працювала Верховна Рада з огляду на наші пропозиції. І у першому читанні він проголосував за три дні до початку повномасштабної війни.
Але там не повністю було враховано нашу позицію, але якби хоча б у такому вигляді цей закон набув чинності, він дуже нам допоміг би не лише у “справах Майдану”, а взагалі в усіх, бо спонукав би дотримуватися розумних термінів.
Але, на жаль, розпочалася повномасштабна війна, і цей закон так і залишився прийнятим у першому читанні. Зараз у комітеті Верховної Ради лежить законопроект, де враховано наші пропозиції і щодо підготовчого провадження, і щодо термінів судового розгляду, але навіть якщо його буде прийнято, то цим справам це вже не допоможе.
Якщо брати лише 30 листопада, тобто 7 вироків щодо 9 осіб за цими подіями, шістьох осіб засуджено до реальних термінів позбавлення волі. Це правоохоронці, які безпосередньо застосовували силу до протестувальників. Водночас із цих вироків лише два вироки набули чинності щодо трьох осіб. І з 7 вироків за подіями листопада 2013 року — 5 винесено лише 2023 року.
Якби такими темпами справи розглядалися попередні роки, очевидно, мали б зовсім іншу кількість вироків. І, зокрема, 20 справ, де є термін давності та де ризик, що вони закінчаться, стосуються саме подій 30 листопада. Тобто, якби ці справи слухалися у такому темпі, то вироків було б значно більше.
— А чому вони так довго розглядалися? Чому відкладалося до останнього року, коли вже термін ось-ось має скінчитися?
— Основна проблема була у порушенні розумних термінів. При цьому жодне засідання не було зірвано прокурором цих справ. Були зловживання сторони захисту. Траплялися випадки, коли зривалися засідання через зайнятість захисника на іншому засіданні, бувало, що кілька місяців могло бути без засідання.
Ми реагували на ті засоби, які є у прокурорів. Наприклад, вносили клопотання про дотримання розумних термінів судового розгляду. У випадках, коли такі порушення вже мали відвертий системний характер, вносили скарги на суддів до Вищої ради правосуддя. І до оновлення складу УРП було подано понад п'ятдесят скарг, але розглянуто лише одну, за якою було прийнято рішення про порушення закону суддею. Інші скарги або взагалі залишалися без розгляду, або нам у них відмовляли. І всі ці фактори спричинили такий стан.
– Яка кількість справ Майдану зараз розглядається в судах нині?
— Якщо брати всі події, то у нас із прокурорами Офісу генерального прокурора у 138 справах підтримується публічне звинувачення щодо понад 280 осіб. Там не у всіх справах є ризик закінчення термінів давності. Таких трохи більше 50. Інші справи такого ризику не мають, бо це справи або про особливо тяжкі злочини, або справи, де перебіг термінів давності переривався або перервано через приховування на етапі слідства підозрюваного або обвинуваченого на етапі суду. Якщо брати вбивства учасників акції протесту, там ризиків закінчення термінів немає. Так само, якщо брати будь-яку справу щодо чиновників, які перебувають у розшуку.
“Від Інтерполу не було співробітництва у справах високопосадовців та правоохоронців”
— А скільки справ, що зараз розглядаються, про особливо тяжкі злочини? І ось ви кажете, що теж не спливає термін давності у тих справах, де не з'являються обвинувачені. Скільки людей?
— Щодо кількості таких справ, де йдеться про особливо тяжкі злочини, де особа ховається — це близько 90 справ. Здебільшого особи ховаються або на території держави-агресора, або на тимчасово окупованих територіях України. На жаль, від Інтерполу не було співробітництва у справах високопосадовців та правоохоронців.
Частково було співробітництво щодо цивільних осіб, так званих “титушок”, у насильницьких злочинах. А ось щодо правоохоронців та колишніх керівників держави, то там позиція Інтерполу, що це не політичний злочин, а злочин із політичною складовою.
Тобто виходить так, що це може бути загальний кримінальний злочин, але якщо він пов'язаний із політичними подіями в державі, то в такому разі Інтерпол не може здійснювати заходів щодо міжнародного розшуку. Тобто ми міжнародний розшук здійснюємо іншим чином. Є певні стадії цього розшуку.
Тобто для того, щоб було підтверджено факт міжнародного розшуку, нам достатньо ухвалити персональне рішення про це та направити його до виконання, щоб воно було прийняте до виконання, принаймні, у якихось країнах.
Тобто, якщо, наприклад, чиновник чи інша особа знаходиться на території Російської Федерації, все одно ми маємо підстави припускати, що ця особа може колись в'їхати на територію іншої держави. Отже, ми можемо надіслати запит про розшук, наприклад, у країну Європейського Союзу. І ця країна приймає наш запит, що є підтвердженням того, що міжнародний розшук цієї особи здійснюється.
"Немає ризиків, що у справах про колишнє керівництво держави закінчиться термін давності"
- Справа колишнього керівництва держави зараз направлена до суду. Коли на ній розпочнуться підготовчі засідання? І взагалі, чи може скінчитися термін давності?
— Термін давності в ній не може закінчитися з двох причин. По-перше, особи перебувають у розшуку, тобто ховаються від слідства. По-друге, їм інкриміновано особливо тяжкі злочини, за які передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі. А такі справи не мають термінів давності.
Досудове розслідування цієї справи було завершено ще 2021 року. А далі виконували вимоги статті 290 Кримінально-процесуального кодексу України. Тобто продовжувалося ознайомлення із матеріалами справи захисників обвинувачених. Декілька разів ми вносили клопотання про обмеження цих термінів.
Вони були задоволені. Тобто те, що справа направлена до суду цього року — відповідає тому терміну, яким судом було обмежено захисників у ознайомленні з матеріалами. Тут є і об'єктивна ситуація, пов'язана з обсягами справи. Вона налічує понад 1800 томів. І фактично осторонь захисту було два роки. Щодо того, коли розпочнеться розгляд, справа перебуває у Шевченківському суді, і ми сподіваємося, що найближчим часом відбудеться підготовче засідання.
“Для нас важливо було б, щоб максимальна кількість справ закінчилася вироками, якими б вони не були”
― Ті, хто постраждав на Майдані, їхні сім'ї та суспільство загалом ― усі чекають на вироки вже 10 років. Як можна прискорити цей процес?
― Механізм прискорення розгляду є єдиним, коли закон не розраховуватиме на сумлінних суддю, адвоката чи прокурора, а просто матиме жорсткі умови щодо термінів розгляду та дій осіб. Фактично, якщо буде усунено можливі шляхи зловживань. Термін досудового розслідування, причому обмежувальний термін, передбачено кримінально-процесуальним законом.
З моменту повідомлення про підозру особі навіть у особливо тяжкому злочині слідство не може тривати більше року. Проте є нюанси щодо досудового розгляду, які є більш проблемними з погляду закону, порівняно зі слідством. Слухання справи може три роки, п'ять років. Тому має бути певний обмежувальний термін. Так само як слідчі, прокурор має вкладатись у строк, встановлений законом.
Так само й суд матиме термін, за який він зобов'язаний заслухати справу. Інша ситуація щодо окремих стадій. Там, де кодекс взагалі не передбачає термін навіть для тих стадій, де питання про винність особистості не вирішується.
Стадії, де, наприклад, вирішується питання про можливість чи неможливість призначення обвинувального акта для розгляду, є основною метою підготовчого провадження. І в нас це підготовче провадження може тривати 6-7 років у нескладній справі. Навіть питання про винність не вирішується. Є пропозиції щодо зміни цих норм. Це створило б умови, в яких затягування було б відведено до мінімуму або майже повністю нівельовано.
Цього року було винесено вирок про події у вбивствах на Інститутській 20 лютого 2014 року. Цей судовий розгляд був тривалим. Ви не почуєте нарікань від потерпілих, що було якесь затягування. Щодо організації процесу ми можемо говорити про зразковий процес. Засідання призначалися кілька разів на тиждень. Не було зривів. Усі розуміли справедливість того часу, який треба витратити, щоби цей процес відбувся. Це об'ємна справа. Там один вирок понад 1700 сторінок. А скільки таких одноепізодних справ? Їх можна було б розглянути за кілька місяців. Ось де несправедливість.
― А щодо силовиків, проти яких також чинили злочини?
― Якщо брати загальну назву ― злочини, скоєні у зв'язку з масовими протестами у 2013-2014 роках, то під цю категорію потрапляють усі потерпілі внаслідок тих злочинів, які мали місце у той період. Наразі дві справи розглядаються стосовно правоохоронців. Судовий процес триває. Ще одна людина ухилилася від слідства, тому оголошена у розшук. Але встановлені всі обставини скоєння злочинів, і ми сподіваємось, що суд дасть остаточну оцінку цих подій.
― Яку мету ви зараз перед собою ставите у процесі розслідування “справ Майдану”? Що для вас є справедливість та винагорода у цій справі?
― Основна винагорода ― щоб суспільство отримало юридичну значущість та відповіді на питання про ті злочини, які були скоєні. Ми можемо як завгодно в судах доводити певні обставини у тих справах, де ми давно завершили розслідування, яке перебуває в суді. Єдиний, хто може поставити юридично значиму точку – суд. Тому для нас, як і для потерпілих, важливою є справедливість у формі вироків у справах. Несправедливим може бути лише затягування процесів, коли справа закінчується не вироками.
Вирок може бути як обвинувальним, і виправдувальним. Альтернатива цьому – рішення щодо звільнення від кримінальної відповідальності. Але це рішення, яке не дає відповіді на запитання: чи вчинила особа злочин чи ні? Для нас важливо було б, щоб максимальна кількість справ закінчилася вироками, хоч би якими вони були. Тому що ми можемо далі апеляційно щось оскаржити, конституційно. Але принаймні це якийсь рух.
Якщо справа довгий час перебуває без рішення в суді, а потім закривається за строками давності – це найгірше, що може бути. Щодо досудового розслідування, то переважна більшість злочинів, скоєних, так чи інакше розкрита. Якщо ми беремо одну подію та встановлення певної кількості осіб, які вчиняють злочини, то складність полягає в тому, що багато злочинів вчинялися групами, і лише певну частину цих осіб ми ідентифікували.
Багато чого було зроблено правоохоронцями для приховування своєї зовнішності, щоб уникнути ідентифікації. Тому ми говоримо про встановлення на рівні окремих виконавців, організаторів, причетних до злочину. Але є злочини, які досі наші біль, тому що вони залишилися нерозкритими. 3 з 4 вбивств, скоєних 22 січня 2014 року: Нігоян, Сенік, Жизневський. Є плями і до 18 лютого 2014 року.
Значна кількість правоохоронців притягнута до відповідальності. Залучено і цивільних осіб. Але частина залишилася нерозкритою. Цього року ми маємо певні результати по 18 лютого. Двоє співробітників львівського беркуту отримали недостатні докази притягнення їх до кримінальної відповідальності саме за вбивство. Слідство продовжується. Ці особи перебувають під вартою.
― Ви далі продовжуватимете ці три справи про вбивства (Нігояна, Сеніка, Жизневського)?
- Так звичайно. Там термінів давності немає. Ми робитимемо все можливе, щоб ці злочини були розкриті. Наше завдання – далі працювати. І ще один ключовий момент: ми можемо багато чути від керівництва країни-агресора, що війна є наслідком Майдану, що стався державний переворот і що Росія змушена була розпочати війну. Але нам вдалося встановити та довести, що це було з точністю навпаки.
Що гібридна агресія РФ проти України, лише в іншій формі непрямого військового вторгнення розпочалася в період жовтня-листопада 2013 року за прямими канонами доктрини Герасимова (розроблена начальником Генштабу збройних сил РФ, у ній переосмислюється поняття міждержавного конфлікту).
Військові дії належать до одного ряду з політичними, економічними, гуманітарними та іншими невоєнними заходами (ред.). І Майдан був саме відповіддю громадян на цю гібридну агресію РФ. На превеликий жаль, Росія змогла використати колишнє керівництво української держави проти українців. Але важливо, що у процесуальній площині ми змогли встановити та довести факти щодо зради колишнього керівництва держави, наслідком дій яких і була реакція громадян.
