Бізнес по-одеськи – це часто історії, пов'язані з корупційною складовою. Тут і напівкримінальні авторитети, які ведуть тіньові схеми, та незаконне захоплення пляжів.
І навіть напівлегальне створення монополії щодо постачання води для одеситів. Цей матеріал про те, як сім'ї колишнього міністра екології часів Януковича Миколи Злочевського вдалося орендувати Одеський водоканал на 49 років та роками «нагріватися» на бюджеті Одеси.
Червень 2022 року. Півроку від початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Відоме ділове українське видання публікує матеріал про 10 бізнесів, які активно допомагають українській армії та Збройним силам. У списку відомі багатії – Рінат Ахметов, подружжя Пінчуків, Юрій Косюк, Гереги тощо. Одними з благодійників, які перерахували на потреби армії 100 млн. гривень, вказані Ганна та Карина Злочевські з холдингу Diloretio. Читач навряд чи чув колись про таких бізнес-леді. А тим часом сім'я цих дівчат однією рукою займається благодійністю, а іншою – роками обкрадає державу на десятки мільйонів.
Анна та Каріна – дочки колишнього міністра екології Миколи Злочевського. Того самого, який у 2020 році попався на рекордному в історії України хабарі у 6 млн доларів за закриття кримінальної справи про розкрадання державних коштів. Він також відомий тим, що є засновником холдингу Burisma, у якому свого часу працювали екс-президент Польщі Олександр Кваснєвський та син чинного президента США Джо Байдена – Хантер. 2021 року Злочевський переписав бізнес на дочок, у тому числі компанії з видобутку корисних копалин. Також Ганна та Каріна стали бенефіціарними власниками ТОВ «Інфокс», яке відіграє ключову роль у одеських інтересах Злочевських.
У 2003 році руками сім'ї Злочевських почалося фактичне захоплення «Одессводоканалу». був згаданий Микола Злочевський.
Журналісти знайшли копію оригіналу договору оренди «Одессводоканалу», який розкриває багато деталей. Так, договір було підписано терміном на 49 років, до 31 грудня 2052 року включно. За результатами інвентаризації та передавального балансу вартість майнового комплексу станом на листопад 2003 року становила 286 млн. гривень.
У пункті 3 зазначеного договору зазначено, що сума оренди "Одессводоканалу" становить 3% від залишкової вартості основних засобів комплексу, що відповідає 8 млн 600 тисяч гривень на рік. А ось пункт 8 розкриває деталі, що дозволяли ТОВ «Інфокс» роками мінімізувати орендну плату та недоплачувати до бюджету Одеси. Зокрема, у ньому наголошується на наступному: «Орендар, на час реалізації Плану реконструкції та розвитку водозабезпечення та водовідведення м. Києва. Одеса на 2004-2010 роки може бути звільнений від орендної плати».
За інформацією видання «Дзеркало тижня», ще до передачі водоканалу в оренду було розроблено Програму його розвитку на 2003-2007 роки на суму 97,9 млн гривень. І, згідно з договором, саме орендар, тобто ТОВ «Інфокс», мав забезпечувати ці інвестиції. Однак, у 2004 році «Філія Інфоксводоканал», яка є дочірньою компанією «Інфокса», виділив на реалізацію програми 9,1 млн. гривень замість 19,7 млн., а в 2005-му - 1,8 млн. грн. замість 20,6 млн. гривень.
Підсумком перших років роботи компанії Злочевського на Одеському водоканалі стало те, що у червні 2006 року Одеська мерія через суд намагалася розірвати договір оренди. Причина зрозуміла – невиконання орендарем своїх зобов'язань. Більше того, перші роки ТОВ «Інфокс» платило до бюджету не 3% ставки, зазначеної в договорі, а лише 1%.
Далі ситуація почала розвиватися ще цікавіше. 2007 року Одеська міська рада затвердила додаткову угоду до договору оренди «Інфоксом» Одеського водоканалу. У ньому зокрема йдеться про те, що затверджується нова редакція Програми розвитку «Одессводоканалу». Її термін зростає до 2020 року. Обсяг коштів, необхідних для виконання Плану, становить 462 млн. гривень.
І тут слід нагадати, що у першочерговому договорі було зазначено, що орендар, тобто ТОВ «Інфокс», може звільнятися від сплати орендної плати доти, доки виконується Програма розвитку майнового комплексу.
Ще більше цікавого вдалося дізнатися із судового реєстру. З матеріалів справи №522/11495/13-а стало відомо, що ТОВ «Інфокс» від початку оренди «Одессводоканалу» могло діяти поза законом. Зокрема, у позовній заяві наголошується, що договір, на який посилається TOB «Інфокс», як на чинний, скріплено недійсним друком Одеської міської ради, оскільки остання не містить ідентифікаційного коду юридичної особи.
Вважаючи себе правонаступницею «Одессводоканалу», компанія Злочевського у 2004 році створила філію «Інфоксводоканал» та внесла відомості на перереєстрацію до Державного реєстратора. Після незаконної, на думку позивачів, перереєстрації, Інфокс почав розробляти типові договори для підписання з одержувачами послуг. Але вони не відповідали вимогам подібних договорів, затверджених відповідними постановами Кабінету міністрів, що, насправді, є підробкою типових договорів.
Таким чином, за повного узгодження на межі з бездіяльністю від Одеської міської ради ТОВ «Інфокс» стало єдиним постачальником води для одеситів і перетворилося на монополіста. У зведеному переліку, складеному Антимонопольним комітетом України у грудні 2023 року, ТОВ «Інфокс» визнано природною монополією. І це при тому, що в останнє десятиліття АМКУ неодноразово розпочинало розслідування проти монопольного становища ТОВ «Інфокс».
Наприклад, у липні 2019 року АМКУ повідомляв, що протягом 2017-2018 років компанія Злочевського не мала жодного конкурента на ринку водопостачання та водовідведення в межах території міста Одеси. Штраф, затверджений тоді комітетом, викликає усмішку, адже він становив лише 34 400 грн.
Більш продуктивним можна вважати розпорядження АМКУ, винесене для ТОВ «Інфокс» у травні 2023 року. Компанії Злочевського рекомендували припинити нав'язувати споживачам платні послуги, які не передбачені законодавством. Йдеться про встановлення додаткового обладнання на лічильники та заміну певних технічних засобів на об'єктах споживачів. «Економічний ефект від припинення перелічених вище дій компанії склав 91,0 млн грн», – повідомляє АМКУ, забуваючи нагадати, що його припис – це всього лише рекомендації, які ТОВ «Інфокс» могло проігнорувати, не побоюючись великого штрафу.
Апогеєм видимості боротьби з монопольним становищем ТОВ Інфокс є заява Державної аудиторської служби у квітні 2024 року. Відповідно до аудиту, Одеська міська рада провела капітальний ремонт водопровідної мережі за рахунок кредиту на суму понад 45 млн. доларів від Міжнародного банку реконструкції та розвитку під державні гарантії. Об'єкти було відремонтовано та введено в експлуатацію у жовтні 2015 року, коли ТОВ «Інфокс» вже понад 10 років орендувало це майно.
«Тобто Одеська міська рада за рахунок бюджетних коштів погасила кредит, а відремонтованим майном фактично безоплатно користується приватна компанія. Внаслідок такої бездіяльності посадових осіб Одеської міськради бюджет громади лише за обревізований період витратив на погашення отриманого кредиту понад 370 млн грн і зазнав реальних збитків на суму майже 338 млн грн у вигляді недоотриманих доходів», – йдеться у висновку Аудиторської служби.
Відомо, що Микола Злочевський є великим поціновувачем різного роду розкоші. Чого вартий лише його палац біля дамби Київського водосховища. В Одесі Злочевські теж мають маєток. Щоправда, за документами на його місці знаходиться лабораторія станції біологічної очистки води.
Згідно з договором оренди майнового комплексу від 2003 року, проаналізованого на початку матеріалу, лабораторія також відійшла до ТОВ «Інфокс». І якщо у 2004 році на ділянці на березі Чорного моря справді були будівлі комунального підприємства, то станом на 2015 рік на ньому з'явився приватний будинок із басейном.
Слід зазначити, що, за даними Реєстру прав компанії «Інфокс», є власником нерухомості на вулиці Дача Ковалевського, де розташована лабораторія Одеського водоканалу.
Будуючи сімейне гніздечко на орендованих землях, Злочевські розуміють, що вони тут надовго. Принаймні до 2052 року, як цього передбачає договір. А враховуючи, що жодні розпорядження та порушення законодавства не призводять до розірвання договору між Одеською міською радою та ТОВ «Інфокс», він може бути пролонгований і надалі.
Переписування бізнесу Миколою Злочевським на дочок, у тому числі згаданого ТОВ «Інфокс», можна вважати черговим етапом відбілювання репутації. Спочатку для більшої значущості до ради директорів компанії Burisma були запрошені екс-президент Польщі Олександр Кваснєвський та Хантер Байден. Наразі група компаній дочок Злочевського Diloretio звітує про допомогу українській армії та вимушеним переселенцям «у тісній співпраці з польським Фондом Іоланти Кваснєвської «Porozumienie bez Barier».
Згідно з даними кіпрських реєстрів, Diloretio holdings LTD було зареєстровано у 2012 році. Серед його керівників, станом на даний момент, вказані згадані Олександр Кваснєвський та Карина Злочевська.
Чи знають шановні представники польської еліти, як ведуть свій бізнес Злочевські в Україні? Напевне так. Адже історія з найбільшим хабарем в історії України, який Микола Злочевський намагався передати за закриття справи проти нього, облетіла усі світові ЗМІ. А ось те, що сім'я екс-міністра екології обкрадає одеситів, починаючи з 2003 року, напевно, може стати для них новиною. Щоправда, сподівання на те, що якимось чином це похитне становище Злочевських – мало. Адже коли ти маєш гроші купити суди, міські ради і, можливо, антимонопольні органи, то питань, як домовитися з впливовими особами світу про продовження співпраці, виникати не повинно.
