Американо-аргентинський міжнародний рейтинг назвав податкову систему України однією з найгірших у світі. Незважаючи на суб'єктивність деяких оцінок, важко не погодитися, що з оподаткуванням у нашій країні все далеко не ідеально. І війна – не головна причина. Журналісти з'ясовували, які проблеми існують у вітчизняній податковій системі та як їх слід вирішувати.
Україна входить до «десятки» країн, які мають найгіршу у світі податкову систему. Про це свідчать дані дослідження, проведеного неурядовою неприбутковою організацією The 1841 Foundation, яка проповідує ідеї податкової конкуренції та захисту прав власності та приватного життя.
Серед держав із найбільш «пекельними» податковими системами (Tax Hells) Україна в рейтингу 2023 року посіла почесне четверте місце, пропустивши вперед Аргентину, Венесуелу та Білорусь.
The 1841 Foundation наголошує, що у своїх дослідженнях використовує дані Міжнародного валютного фонду (МВФ) та Світового банку. Однак треба розуміти, що організація інтерпретує ці дані на власний розсуд, а тому результати дослідження не можна розглядати як абсолютно неупереджені. Та й сам термін Tax Hell не є універсально визнаним – він популярний переважно серед правих консерваторів, які борються за зниження податків, насамперед, для великого капіталу.
Також слід зазначити, що The 1841 Foundation оцінювала лише країни Європи та Америки. Можна припустити, що якби у рейтингу були представлені також держави Азії та Африки, у лідерах Україна не опинилася б.
Проте компанія у нас підібралася відповідна – вже згадані Білорусь, Венесуела та Аргентина, а також Росія, Бразилія, Мексика, Болівія, Нікарагуа, Сурінам, Гондурас, Сальвадор та Гаїті. Навіть побіжного погляду достатньо, щоб зрозуміти — йдеться про досить корумповані, в деяких випадках репресивні країни, які складно назвати зразками демократії та підприємницької свободи.
Як було зазначено вище, організація, яка склала рейтинг «пекельних» податкових систем світу, бореться за зниження податкового навантаження, проте високі ставки податків не є автоматичним «квитком у пекло». Серед лідерів рейтингу немає скандинавських країн, які відомі своїми високими податками. При цьому репутацію помірно «пекельних» мають податкові системи Іспанії та Франції через їхню зайву складність та бюрократизованість, але й вони знаходяться явно не в першій «десятці».
При складанні рейтингу The 1841 Foundation спиралася на такі показники як частка податкового навантаження щодо ВВП країни, боргове навантаження – також стосовно ВВП, інфляція та бюджетний дефіцит.
Окрім цього, враховувалися так звані якісні фактори — верховенство права, ефективність державного управління, політична стабільність, рівень корупції.
У зв'язку з цим не можна говорити, що цей рейтинг оцінює податкову систему як таку, вважає керівник аналітичного напряму мережі «АНТС» Ілля Несходовський.
"Це набір показників, які дуже віддалено мають до неї відношення, а сама назва (рейтингу) явно розрахована на хайп", - сказав експерт у коментарі
Що стосується конкретно України, то оскільки вона перебуває у стані війни, перерозподіл ВВП зараз відбувається зовсім не так, як у мирний час, а тому оцінка нашої країни не може бути об'єктивною, додав Несходовський.
Країна ризикованого оподаткування
Однак вищесказане зовсім не означає, що в Україні чудова податкова система, і жодних проблем із нею немає.
Тим більше, що й у довоєнному рейтингу «пекельних» податкових систем наша країна вже була в «десятці» найгірших – лише на одну сходинку нижче, ніж цього року.
Отже, справа не тільки і не стільки у війні. То в чому ж тоді?
«Перше, що маємо, — це складна система адміністрування податків, — розповідає виданню податковий консультант Олександра Томашевська. — На одну просту операцію необхідно створити у найкращому разі п'ять документів і іноді може доходити і до десятка. За кордоном є просто вхідні фактури і фактури вихідні – і в Америці так, і в Європі так. Вони не мають такого, як у нас: рахунок-фактура, потім накладна, потім податкова накладна, банківська виписка, а потім усе це йде в декларацію».
За її словами, за останні роки держава в особі податкової переклала на бізнес свої функції, і зараз платники податків все самі роблять за податкову: «Самі складають документи, самі всі деталізують, розписують у звітності кожну транзакцію, після чого самі собі нараховують штрафи, якщо де щось помилилися».
Таким чином, іронізує Томашевська, у певному сенсі спрощення адміністрування оподаткування в Україні все-таки сталося. Але воно спростилося лише самих податкових органів, а чи не для платників податків. При цьому проблема адміністрування створює додаткові складності.
За словами Іллі Несходовського, за останній рік загострилася проблема, пов'язана із блокуванням накладних зі сплати ПДВ у випадках, коли платників відносять до категорії ризикових.
«Наймаються окремі люди, щоб вони здійснили підготовку документів для передачі до податкової, збільшились витрати підприємств, пов'язані з тим, щоб нормально працювати, — розповідає експерт. — При цьому система, яка використовується податковою, неправильна докорінно, бо 80% блокувань (накладних) виявляються помилковими. А із тих підприємств, які подають до суду, 96% виграють справи. Тобто податкова не може довести, що підприємство ухиляється від сплати податків. Але навіть вигравши суд, підприємство все одно не отримує доступу до своїх грошей, бо податкова масово не виконує рішення судів. Про яку правову систему у нас взагалі може йтися?».
Ще однією серйозною і досить болісною проблемою є ситуація з перевірками бізнесу. Як відомо, після російського вторгнення перевірки підприємств було припинено, проте вони поновилися із серпня 2023 року.
«Підприємства не бояться перевірок як таких, але вони бачать, що органи, що перевіряють, неадекватно інтерпретують податкове та інше законодавство, внаслідок чого абсолютно на порожньому місці підприємства отримують штрафи, — каже Ілля Несходовський. — При цьому податкова дуже часто не оновлює свої електронні сервіси, через що бізнес несвоєчасно інформується про проблеми, і тому ці проблеми виникають ще більше».
Відновлені цьогорічні перевірки, зокрема, стосуються правомірного використання (або невикористання) реєстраторів розрахункових операцій (РРО). Але проблема тут полягає у тому, що відповідне законодавство у нас застосовується вибірково.
«Люди не знають, чи використовувати їм РРО, чи не використовувати, і хтось про всяк випадок їх ставить, а хтось про всяк випадок не ставить, — розповідає Олександра Томашевська. — Коли все це пояснюєш іноземцям, вони, м'яко кажучи, дуже дивуються, бо не може бути такого, що законодавча норма не має чіткого тлумачення. Фактично це створює звані податкові ризики. За кордоном до цього серйозно ставляться, і вони роблять висновок, що виконати закон без штрафу нереально. І фактично вони відмовляються відкривати бізнес в Україні, бо потенційні ризики будуть дуже високими».
Стимули замість репресій
Як бачимо, проблем із податковою системою України достатньо. Більше того, наведений вище перелік далеко не вичерпний.
«Мало того, що у нас податкова система заплутана, і хоч би скільки ти працював, тебе все одно оштрафують, або ти сам себе оштрафуєш, у нас до того ж ще й законодавство, яке неможливо прогнозувати, — ставки податків вводять, скасовують, причому у середині звітного періоду. У нас організаційне безладдя на високому рівні, і вже скаржаться фахівці, які все життя колупаються у цих папірцях. А що може сказати звичайна людина, яка у податках взагалі нічого не розуміє», — резюмує Олександра Томашевська.
Але, схоже, влада не усвідомлює або не хоче усвідомлювати, наскільки все серйозно. А тому в їхніх планах лише підвищення ставок податків та посилення репресій щодо неплатників (хоча, як ми бачили на наведених вище прикладах, у більшості випадків претензії щодо несплати податків виявляються необґрунтованими). Тобто, як і раніше, бізнес «кошмаритимуть».
«У нас ставки (податків) середні по Європі. Але проблема полягає в тому, що у нас їх сплачують переважно підприємства із низькими доходами. Якщо взяти підприємства агросектору, який зараз обіймає дві третини нашого експорту, то він податки до бюджету фактично не сплачує. Він перебуває на четвертій групі єдиного податку, йому відшкодовують ПДВ. При цьому найбільше навантаження лягає на середній бізнес, — каже Ілля Несходовський. — Те саме стосується фізичних осіб. Якщо в Європі існує шкала оподаткування, коли люди з більшими доходами платять більше податків, то у нас — навпаки. Аналогічно з ПДВ – у нас діє єдина ставка 20%, а у Європі для стимулювання економічного зростання використовуються різні ставки».
Таким чином, якщо із запитанням «хто винен?» ми більш-менш розібралися, залишається не менш важливим питання «що ж робити?».
«Потрібно змінювати законодавство, зменшувати навантаження на людей з невеликими доходами, збільшувати податкове навантаження на підприємства з надприбутками, спрямовувати додаткові кошти, отримані від закриття «схем», зменшення навантаження на бізнес. Іншими словами, потрібно створювати адекватну податкову систему, яка відповідатиме європейським практикам», — каже Ілля Несходовський.
Причому багато що з цього можна починати робити, не чекаючи закінчення війни.
«Підхід має бути наступним: збільшуючи економіку, ви розширюєте базу оподаткування. Тому якщо прибутки бізнесу зросли з одного мільйона до двох мільйонів, то й прибутки до бюджету збільшаться вдвічі. І, якщо ми мислитимемо такими категоріями, тоді у нас збільшуватимуться надходження до бюджету, а не те, що відбувається зараз», — пояснює експерт.
До речі, у дослідженні про «пекельні» податкові системи, про яке йшлося вище, зазначається, що зближення України з ЄС може суттєво покращити становище нашої країни у цьому питанні. Також є добрі можливості покращити ситуацію у післявоєнний період.
Від себе додамо, що важливо не тільки мати хороші можливості, але й уміти використовувати їх належним чином. А тому багато залежатиме від нас самих. І не лише у тому, що стосується податків.
