Останнім часом Росія здійснила два дуже великі обстріли України, які є найбільш масовими з початку повномасштабного вторгнення.
29 грудня росіяни запустили понад 120 ракет різних типів та понад 20 безпілотників по об'єктах інфраструктури та житлових кварталах українських міст. 2 січня українські сили ППО знищили 72 ворожі повітряні цілі, зокрема 10 аеробалістичних ракет Х-47М2 «Кинжал».
Внаслідок атаки 29 грудня загинуло 29 киян. 2 січня також були жертви.
Але якщо про жертви, принаймні цивільні, ми знаємо. Якщо про попадання в пологові будинки, багатоповерхівки, торгові центри, влада говорить уголос, якщо про поразку критичної інфраструктури ми здогадуємося за відсутністю світла, води та тепла в будинках, то про поразку військових об'єктів ми не знаємо подробиць ніколи.
Цей текст теж буде не про те, що вразили, а про те, наскільки у нас надійно захищена інформація про військову інфраструктуру.
Будемо чесні, росіянам не потрібен був google — вони зайшли в Україну картами доріг Другої світової. Авторка бачила це наочно, перебуваючи місяць в окупації.
У росіян є вся інформація про наші військові підприємства, які працювали за часів СРСР. Так само і про критичну інфраструктуру.
Ми пам'ятаємо, як у березні 2022 року ракетно-бомбовим ударом було знищено виробничі потужності КБ «Промінь» у Києві.
Через місяць, 15 квітня, «Укроборонпром» підтвердив повідомлення, що росіяни завдали удару по цехах ДП «Жулянський машинобудівний завод «Візар», розташованих у Київській області. Цей завод виробляв комплектуючі до крилатих ракет Р-360 протикорабельного комплексу "Нептун".
30 липня РФ обстріляла територію заводу Малишева, що спеціалізується на випуску та модернізації важкої та легкої бронетехніки. То був не перший обстріл.
19 серпня 2022 року росіяни завдали удару по цехах Мотор-Січі, незважаючи на те, що власник заводу продовжував їм постачати комплектуючі вже під час війни і за що був затриманий СБУ.
Звичайно ж, заводи повинні були змінювати свою локацію, щоправда, за деякими з них прилітало відразу після запуску.
Тут насамперед не можна виключати людський чинник та конкретних зрадників.
Автору за останні місяці довелося чути як на один аеродром прилетіло саме до того ангару, де мало стояти паливо. І тільки якимось дивом за дві години до того його звідти вивезли.
А на інше підприємство критичної інфраструктури шпигунка зайшла у вигляді прибиральниці від клінінгової компанії.
Влітку цього року було знищено потужності одного з приватних виробників дронів, які мали б відлетіти на 40 км.
І якщо 2 січня наші сили ППО спрацювали як боги, то 29 удалося врятувати не всіх і не всі. На жаль.
Незважаючи на атаки ворога та набіги Держаудитслужби, виробничі потужності оборонно-промислового комплексу цього року зросли втричі, а за окремими напрямками — у десятки разів.
Про це 27 грудня на брифінгу повідомив міністр із питань стратегічних галузей промисловості Олександр Камишин.
За даними міністерства, наразі оборонно-промисловий комплекс України охоплює 500 підприємств, на яких задіяно 300 тисяч працівників.
«Незважаючи на бойові дії, економіка нашої країни розвивається. І ОПК робить свій вагомий внесок: із 4,9% зростання ВВП України 1,5% дала оборонна галузь 2023 року», — йдеться у повідомленні міністерства.
"Виробництво на державних підприємствах у грошовому еквіваленті зросло на 92% (порівняно з 2022 роком) і становить понад 79 млрд грн", - повідомив генеральний директор АТ "Українська оборонна промисловість" Герман Сметанін.
Це понад 637 тисяч одиниць виробленої та відремонтованої продукції, що становить 1117% від минулого року.
Слід зауважити, що деякі з підприємств робили релокацію та відновлення без допомоги уряду. Їм у цьому скоріше допомагав «цех», за яким бігало ДАСУ та кричало, що вони незаконно мають 3% прибутку (бо його забули включити до 335 постанови).
В результаті аудиту ДАСУ було порушено 44 провадження. Але головне це не. А те, що ДАСУ навіщось вимагало від деяких виробників ВПК документів про реальне розташування складів, виробничих потужностей та співвиконавців договорів.
Але це не найгірше — в Україні досить просто знайти дані про багато підприємств. Для цього навіть не треба особливо лізти у відкриті реєстри. У деяких випадках Google видає значно більше інформації.
Зараз у Міноборони просять змінити ухвалу Кабміну, щоб під час публічних закупівель не оприлюднити дані про виконавців договорів. І це логічно з міркувань безпеки армії.
Але, захищаючи тилові закупівлі, Кабміну та СБУ треба було б ще більше піклуватися про оборонку.
Натомість головний сюр полягає у тому, що є сайт, де можна побачити всіх підрядників та контракти державних військових підприємств. При цьому, як виявилося, багато хто взагалі не знав, що такий треш можливий на 10-му році війни.
Виявляється, скласти боєприпаси ялинкою та сфоткати на білому тлі для листівки – це загрожує безпеці. А ось відкрита інформація про виробника – це нормально.
Це приблизно як спорядити бійця, а замість броніжилета вдягнути на нього паперову білу мішень.
Для того, щоб вирішити цю ситуацію, досить просто обмежити доступ до інформації про таких виробників.
Але, здається, хтось чекає на незворотні наслідки.
Тому що російські ракети насправді летять дуже точно.
