5 грудня 2023 року Велика палата Конституційного суду продовжила розгляд конституційного звернення 49 народних депутатів України щодо конституційності Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, яка була ратифікована Законом України «Про ратифікацію Угоди між Україною та питанням перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України» від 27 квітня 2010 року (№ 2153-VI). Ця справа розглядається у Великій палаті Конституційного суду з метою надання висновку щодо конституційності цієї угоди.
Проста, здавалося б, новинна «шапка» — але скільки гіркоти містить вона для українців, пише видання Цензор. повномасштабної війни, особливо про російський прорив на півдні на початку 2022 року.
Неймовірно, але спільної позиції щодо того, що робити з Угодою про Чорноморський флот, українська влада не має й досі. Більше того, під час розгляду цієї справи під дахом КСУ триває справжня боротьба. На це та інші питання видання «Цензор.НЕТ» відповіла одна з ініціаторів конституційного звернення, представниця суб'єкта права на конституційне звернення нардеп фракції «Голос» Соломія Бобровська.
— Знайдеться багато людей, які вам скажуть щодо цієї справи: навіщо визнавати неконституційними Харківські угоди? Війна все обнулила і скасувала. Що, 49 депутатів, включаючи Соломію Бобровську, не мають інших справ? Що ви дасте цим людям?
— На жаль, війна не обнулила та не перезапустила повноцінно з нуля відносини між Україною та російською федерацією. Більше того: у нас на сьогодні, якщо не помиляюся, понад 600 угод із російською федерацією та РБ, які досі не денонсовані та Радою не розглянуті — все це попри постійні наполягання та нагадування у сесійній залі.
— Ганебна ситуація, інакше й не скажеш.
— На наш сором, півроку тому ми денонсували спільні антитерористичні навчання в рамках СНД! Або, наприклад, антидержавні Керченські угоди. Прискіпливу та пріоритетну увагу ми маємо звертати на морську безпеку України, якої нехтували 30 років і яку у перші 20 років Незалежності, здається, просто відверто здавали та готували до потенційного повномасштабного вторгнення.
— Ідеться і про Керченські, і про Харківські угоди?
— Звісно. Хочу наголосити, що проти денонсації Керченських та Харківських угод виступає — і вже не перший рік! - Міністерство закордонних справ України. Для мене ця позиція є максимально дивною та не збігається з розумінням державних інтересів.
— А як МЗС вам пояснювало свою точку зору?
— МЗС наполягають на тому, що це буде важливим чинником у міжнародних судах щодо притягнення російської федерації до відповідальності та отримання компенсацій. Але хочу звернути увагу, що Росія ці угоди денонсувала ще в березні 2014 року. Можна сперечатися, чи дотримувалися вони процедури — і, швидше за все, ні. Але це аж ніяк не допомагає нам у судах.
— Тобто вони апелюватимуть до порушення Російською Федерацією цієї угоди.
- Так. Наша позиція базується не на Харківських угодах, а на порушеннях фундаментальних норм та принципів міжнародного права: територіальної цілісності, непорушності кордонів, утримання від загрози силою чи застосування сили, невтручання у внутрішні справи та ін. І всі ці порушення Росії міжнародного права були вчинені безвідносно до наявності або відсутності Харківських угод. Аргумент про можливість стягнення боргів за цими угодами також слабенький — 100 мільйонів доларів на рік.
При збитках у 500 мільярдів доларів, завданих лише повномасштабним вторгненням, — суми боргів, про які йдеться, не зроблять погоди навіть якщо угода буде визнана чинною — що сумнівно після одностороннього виходу росіян із неї. А ось репарації платити їм все одно доведеться — знов-таки — із Харківськими угодами чи без них. Тож кого ми обманюємо і чому уникаємо справедливості?
— А що з цього приводу кажуть юристи? Що навіть за війни існує ймовірність того, що росіяни можуть апелювати до цих положень?
— Юристи, з якими працює наша група, говорять про те, що стратегічним завданням України є взагалі усунути російський військовий морський флот і з Азовського моря, і з Чорного моря (тим більше з нашої акваторії, нашого півострова). Це не лише в буквальному розумінні, а й, зокрема, стосується всіх міжнародних угод, які ми укладали, з тиском або без тиску, з російською стороною.
Більше того, і це те, що найбільше мене обурює: згідно з логікою наших урядових структур, за умови деокупації Криму та заходу українських військ до Севастополя, у Севастопольській бухті має право стояти Чорноморський флот?! Це тоді як назве МЗС?
— У мене питання пріоритетів. Яка, на вашу думку, мотивація більша в цьому зверненні? Прагматично-юридичної — тобто гарантувати нас від майбутніх фортелів РФ під час євросудів та переговорів? Чи потреби в історичній справедливості, необхідності закрити цей гештальт для України та українців? Чого тут більше?
— Я вважаю, що це історична потреба та вимога — закрити цей гештальт і нарешті поставити крапку історичної справедливості. Чому і яким чином було передано Чорноморський флот Російської Федерації? На яких підставах і навіщо їм було надано право перебувати у Севастополі, використовувати військову базу та тим більше пролонгувати цей договір до 2042 року? Ще й із передбаченням автоматичного продовження договору кожні 5 років?
Ми ж розуміємо, що якби їх не було, війни можна було уникнути чи багато подій могли б статися інакше!
— Під конституційним зверненням, яке спричинило розгляд цієї справи, стоять підписи 49 депутатів. У цьому списку представлені всі фракції та групи у Верховній Раді.
— Так, крім ОПЗЖ.
- А хто був ініціатором звернення? Тому що не буває так, що всі 49. Хтось має бути мозковим центром, скажімо так.
— Двигунами-мотиваторами були фракції «Голосу» та «Європейської солідарності».
— Тобто вже потім до цього звернення приєдналися деякі «слуги народу», га?
- Так.
— Вже двічі за час розгляду справи ваша сторона потребує відведення судді Конституційного суду України Сергія Головатого, який є суддею-доповідачем у цій справі. Чому так?
— По-перше, не наш бік заявляє ці клопотання. Я вважаю, що ця справа мала б бути розглянута якнайшвидше. А про відведення Головатого заявляли представник Верховної Ради у Конституційному суді та представник Президента у КСУ. Я розцінюю це як затягування справи та небажання розглядати по суті наше звернення. Припускаю, що представники, які представляють ВРУ та президента, напевно, займають позицію, що Харківські горе-угоди досі діють.
— Отак… Тобто ви, 49 депутатів, які писали це звернення, маєте різну позицію із представником Верховної Ради України?
— Не дивно. Що представник президента у КСУ, що представники ВРУ у КСУ у цьому скликанні займатимуть позицію Офісу Президента чи Президента. Однак наголошую, що ми це розцінюємо як затягування часу та небажання закривати з Кремлем фундаментальні угоди, які призвели до швидкої окупації та війни.
— У Сергія Головатого дуже контраверсійна репутація. Але те, що він досвідчений юрист і вміє, якщо хоче все зробити на високому рівні, ніхто не заперечує. Те, як він трактує цю справу, що, на вашу думку, в цьому відчувається?
— Скажу так: хочу вірити у неупередженість усіх суддів у Конституційному суді України. І, зокрема, головуючого. Крапка.
— Справа не лише у Головатом. За Харківські угоди голосувала тоді парламентська більшість, а головував на тому засіданні речник Володимир Литвин. Ми всі пам'ятаємо ті відео та ті яйця. Розумію, що не ваша прерогатива тим займатиметься, але чи не здається, що всі ці люди вже давно мають бути притягнуті до кримінальної відповідальності? Чи, принаймні, суспільство повинно мати чітке розуміння, чому цього не сталося?
— На моїй пам'яті РНБО навесні 2021 року надавала доручення Службі безпеки перевірити обставини підготовки та ратифікації Харківських угод. Тому було б добре, щоб нарешті всі пазли зійшлися воєдино — і до СБУ, і до ВРУ, і КСУ, і ГБР. Усі вони мають призвести до одного — відповідальності осіб, які продали державу та суверенітет росіянам.
- Останнє питання. Коли очікується, що КСУ ухвалить рішення щодо Головатого і процес піде далі?
— Це, на жаль, неможливо передбачити.
