Війни 21 століття – в основному гібридні та технологічні: доля протистоянь вирішується не лише безпосередньо на полі бою, а й в інформаційній та медійній площині. І якщо раніше агенти Кремля просували свої меседжі через газети та телеканали, а за розповсюдженням інтернету в маси до них додалися численні сайти та соцмережі, то тепер Москва активно лобіює власні геополітичні та економічні інтереси та “мочить” український бізнес за допомогою західних ЗМІ.
Які організації допомагають російським спецслужбам розширювати зону впливу у Європі? Хто "замовив" інформаційну кампанію щодо українського вугільного магната Віталія Кропачова? І до чого тут британський "медіаконсультант" Гаррі Картрайт?
Хоча ворожі спецслужби вже давно використовували медіаресурс у країнах Заходу для лобіювання наративів і навіть втручання у місцеву політику, інформаційний фронт у Європі максимально активізувався з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Історія з “Голосом Європи”
Наприкінці весни та початку літа до топ заголовків новин потрапила історія ресурсу “Голос Європи”. Нову онлайн-платформу звинуватили у роботі на Росію, що навіть вилилося в обшуки та звинувачення у шпигунстві серед політичного істеблішменту низки країн ЄС.
“Згідно з інформацією Spiegel та бельгійської щоденної газети De Tijd, слідчі в Бельгії та Франції з самого ранку обшукують офіси Європейського парламенту у Брюсселі та Страсбурзі. Рейди пов'язані зі справою навколо проросійського порталу новин «Голос Європи», який, як кажуть, знаходиться в центрі російської операції впливу», – повідомило німецьке видання Spiegel.
Але що справді стоїть за цими обшуками?
Ці новини охоче підхоплювали українські ЗМІ з посиланням на солідних західних колег. Наша редакція також зацікавилася темою, але хотіла копнути трохи глибше ніж черговий репост однієї новини”, – розповідає журналіст Ігор Хмурий.
Таким чином команда СтопКора вийшла на матеріал видання EU Today. У великій статті автори використовували інфопривід обшуків, але описали набагато ширше розслідування із згадкою цілого ряду імен та назв. Серед інших були Віктор Медведчук, його оточення, медійний пул та низка бізнесменів з різних країн.
“При цьому багато з цих фактів були досить цікаво та професійно загорнуті на посилання на інші видання. Але зробивши фактчекінг ми виявили, що чи не половина ексклюзивної інформації все ж таки не мала підтверджень при переході за гіперпосиланнями. журналістів”, – зазначає розслідувач.
Примітно, що "червоною ниткою" у публікації EU Today проходила тема енергетики.
Але, якщо уважно придивитися, можна помітити, як автор статті у цьому європейському виданні ретельно підводить до, можливо, головної мети – прив'язки українського вугільного магната Віталія Кропачова до Росії. При цьому EU Today використав новини про попередні корупційні проблеми суб'єкта, щоб створити враження, що й подальші власні висновки він базується на інших ЗМІ.
"Журналісти також виявили, що Кропачов, схоже, має російське громадянство, і, можливо, намагаючись приховати це, він також змінив своє прізвище", - стверджує видання EU Today.
Однак, якщо перейти за гіперпосиланням з цієї цитати, то відкривається не стаття тих самих журналістів, а файл, який завантажений безпосередньо на сайт EU Today.
Цікаво й те, що автор матеріалу використав новину про нібито затримання бізнесмена за ресурсом, на якому дев'ять років тому була інша новина про Кропачева.
“Кропачов допоміг евакуювати з окупованої території авторів знімків та фотоапарати. Тепер це свідки та докази на судовому процесі. Експертиза легко встановила справжність фотографій. Завдяки фото було встановлено і місце пуску ракети”, – йшлося у матеріалі про збиття малазійського Боїнга.
Як це пояснюють у самому виданні?
Редакція СтопКора вирішила зв'язатися з керівництвом сайту EU Today або попросити про інтерв'ю та підтвердження викладених вище фактів.
Проте у твіттері журналістам так і не відповіли. Так само, як і на листи за вказаними електронними адресами. Багато листів модератори ресурсів електронних пошт взагалі повернули з формулюванням, що адреси одержувачів не актуальні.
“Це викликало ще більше інтересу. Ми полізли до британських реєстрів, бо саме там було зареєстровано серйозний ззовні сайт EU Today. За адресою прописки гугл-карти показали щось не дуже схоже на офіс”, – коментує Ігор Хмурий.
Він також звертає увагу, що цей матеріал на EU Today розмістили 12 червня. А наступного дня ця ж стаття з аналогічними фото та посилкою з'явилася на сайті Partners EU.
Що це за ресурс?
У контактах цього порталу вказана пошта. І ця ж пошта є контактом агенції PR-first, яка надає іміджеві послуги, у тому числі комерційне розміщення статей на підконтрольних сайтах.
“Нам стало цікаво, а хто ж стоїть за сайтом EU Today та маніпулює трагедією нашої країни, щоб фактично мочити обраного кимось бізнесмена? Згідно з реєстрами, цією людиною є Гаррі Картрайт. І як виявилось, це дуже цікавий персонаж. Наприклад, вони фігурують у розслідуванні видання Politico, яке справді має авторитет світового рівня”, – зазначає Хмурий.
Хто такий Гаррі Картрайт?
Як стверджує Politico, цей британець, схоже, використав офіційно некомерційні організації та журналістське прикриття для участі у лобіюванні бізнесу.
Він неодноразово виступав у Європаламенті, розповідаючи про проблеми Казахстану, виробництво мінеральної вати і навіть був старшим медіа-консультантом у дуже сумнівній платформі – Білорусько-Європейській діловій раді. Останню фактично вважають прикриттям для лобіювання торговельних інтересів імперії Олександра Лукашенка у Європі.
Особливо пан Картрайт цікавився енергетикою. За даними того ж таки Politico, у другій половині 2010-х він був активною персоною в Брюссельському енергетичному клубі, позиціонуючи себе як експерта-журналіста.
У 2020 році відбувалися вибори глави Секретаріату Енергетичної хартії – організації, яка мала рятувати екологію на тлі глобального потепління. ЄС просував кандидата, який підтримував “зелені технології”. А Картрайт – навпаки.
"Однак сайт Картрайту підтримав чинного президента - словака, позицію якого підтримали кілька країн Східної Європи та Центральної Азії з великими інтересами в нафті та газі", - стверджує Politico.
У чиїх саме інтересах це відбувалося і чи не стирчать тут вуха Кремля?
Як стверджується, видання Politico намагалося розпитати самого Картрайта з приводу цих гострих моментів, а також про його лобістські зв'язки. Однак на низку питань він так і не відповів.
А вже за кілька днів після виходу того ж розслідування щодо проросійського медіаблоку в Європі на його сайті EU Today з'явилися й статті на інших ресурсах, які вже звинувачували самого журналіста-лобіста в тому, що він, ймовірно, є агентом кремлівських інтересів. І не він один.
Його дружина, українка, яка стверджує, що є співробітником української спецслужби, також причетна. Вона використала цю фальшиву особу для поширення проросійських повідомлень, вдаючи, що вони походять від українців”, – припускають європейські репортери.
Наскільки ці припущення достовірні поки що невідомо, але факти залишаються фактами.
“Видання рівня Politico вважаються визнаними у світі та мають гарну репутацію. А ось підозріла відсутність можливості комунікації з EU Today, співпраця з мережевими проросійськими ресурсами та шлейф самого Картрайта у політико-комерційних баталіях пострадянських країн наводять на низку сумнівів. Особливо якщо врахувати, що пан Картрайт багато років присвятив саме лобіюванню енергетичного сектора, а головною метою медикилінгової статті його сайту є представник саме цієї галузі”, – резюмує Ігор Хмурий.
