Липень виявився спекотним не лише за температури повітря — в освітньому середовищі завирували запеклі дискусії навколо наказу Міністерства освіти і науки, який нібито має обмежити дистанційне навчання у школах.
Йдеться про наказ МОН «Про затвердження порядку та умов здобуття загальної середньої освіти в умовах військового стану в Україні» (далі — наказ №850). Цей документ уже називають «наказом Шредінгера», бо він нібито є, але водночас його й немає: МОН спочатку підготувало документ, а потім після хвилі критики відкликало на доопрацювання. Свої зауваження щодо нього вже оприлюднили профспілки, Асоціація міст України, громадські організації. Вони наголосили, що з ними цей документ не погоджували та не обговорювали.
Ця справа вже вийшла далеко за межі міністерства — її розглядали на нараді із віце-прем'єром Іриною Верещук. Петиція громадян із критикою наказу №850 буквально за кілька днів набрала на урядовому порталі понад 27 тисяч голосів. Прем'єр-міністр Шмигаль у відповіді на петицію зазначив, що наказ доопрацьовуватиме робоча група.
Чи багато ви знаєте наказів МОН, яким приділяється стільки уваги? А все тому, що його реалізація призведе до серйозних наслідків, і вони не просто про відміну дистанційки в школах.
Щоб розібратися в ситуації, DT.UA звернулося із запитами до Міністерства освіти і науки України та до Асоціації міст України (АГУ), адже засновниками шкіл є органи місцевого самоврядування.
Офіційна версія необхідності наказу №850, яку нам розтлумачили у МОН, така: «Дистанційна освіта — одна з ключових причин падіння якості освіти, і ми не можемо допустити поглиблення освітніх втрат». У відомстві також пояснили, що наказ є одним із інструментів комплексної політики «Школа офлайн», мета якої — повернути якнайбільше дітей до очного навчання там, де дозволяє ситуація з безпекою, та ефективно організувати освітній процес під час воєнного стану в Україні.
Звучить привабливо. Думаю, ніхто не заперечуватиме, що очне навчання ефективніше за дистанційне, особливо в умовах ймовірних блекаутів. Але воно не завжди можливе та безпечне. А тепер заглянемо за лаштунки наказу МОН — розглянемо його наслідки для учнів (на їхніх батьків з 1 вересня чекає чимало сюрпризів) та для шкіл.
Наслідки для учнів
Нововведення, запропоновані у наказі №850, охоплять три категорії школярів: дітей зі статусом внутрішньо переміщених осіб, школярів, які навчаються у прифронтових школах або мешкають на тимчасово окупованих територіях.
Дітям зі статусом ВПО, які виїхали з батьками в безпечніші регіони, але продовжують навчатися в рідних школах онлайн, доведеться виходити на очне навчання до шкіл за новим місцем проживання. Залишитися на дистанційній роботі в рідній школі можна буде лише у трьох випадках: якщо у навчальному закладі за місцем проживання немає «очних класів» або не вистачає місць у таких класах, або ж місцева школа тимчасово припинила діяльність. В іншому випадку дитина буде відрахована з дистанційного навчання.
Таким чином, батьків можуть позбавити права самостійно обирати школу та форму навчання для дитини. Це, до речі, є порушенням Закону «Про освіту» (статті 6, 55) та дискримінує дітей ВПО, адже лише для них запропоновано такі обмеження.
Школярів із ВОТ, які навчаються дистанційно у школах, релокованих з окупованих територій, до МОН пропонують перевести на екстернатну чи домашню форму навчання. Але це означає, що такі учні мають лише 5-12 уроків на тиждень замість стандартних 30. Чи достатньо цього для освоєння навчального матеріалу, особливо у старших класах, та ще й враховуючи той факт, що на окупованих територіях заблоковані українські електронні ресурси? Навряд чи це сприятиме подоланню освітніх втрат, заради якого нібито й замислювався міністерський наказ.
Як це виглядатиме на практиці, поясню на прикладі однієї громади (за даними АМУ). У Генічній територіальній громаді, яка зараз перебуває під окупацією, до війни було 25 шкіл, зараз — одна дистанційна, і це єдина в Україні школа, в якій вивчають кримськотатарську мову та літературу, і єдина громада, що вціліла з мережі шкіл. Якщо наказ №850 набуде чинності, школа зникне.
В Асоціації міст України зазначають: «Сьогодні навчальні заклади громад є тим єдиним місточком, який забезпечує зв'язок між підконтрольною територією України та окупованою територією громад. Знищення освіти призведе до непоправних наслідків, а саме: розчарування учнів, їхніх батьків та педагогів у тому, що вони потрібні своїй державі, фактичній перемозі російської пропаганди на СОТ, зростанню соціальної напруженості в освітньому середовищі».
Школярі з прифронтових територій. Через загрозу обстрілів школи поблизу лінії фронту працюють переважно дистанційно. Перейти на очне або змішане навчання не зможуть за всієї поваги до МОН та його наказів. А це означає, що у разі ухвалення наказу №850 їх доведеться закрити.
Наслідки для шкіл
Ось тут, на мою думку, прихована справжня мета наказу №850. Школи хочуть зобов'язати перейти на очне або змішане навчання, а щоб його здійснювати, у навчальному закладі або на відстані не більше 500 метрів від нього має бути укриття. Також школа має мати достатню матеріальну базу. Навчальні заклади, які не зможуть виконати цих умов, мають призупинити свою діяльність. І контрольний постріл: у дистанційних класах має бути не менше 20 учнів, і сюди не враховуються ті, хто навчається на екстернаті чи домашньому навчанні (і це може означати їхнє закриття у деяких школах). У дужках зазначу, що така норма суперечить нормі Закону «Про повну загальну середню освіту» (стаття 12), яка дозволяє відкривати класи, якщо в них не менше п'яти учнів.
Усі ці умови означають, що міністерський наказ пройдеться широкою сапою по мережі шкіл — їх поменшає і відповідно станеться скорочення вчителів. У деяких громадах взагалі буде майже знищено мережу шкіл. Причому такі наслідки стосуватимуться переважно шкіл у прифронтових зонах і тих, які релоковані з ВОТ і продовжують зараз працювати дистанційно.
Як працюватимуть на практиці ідеї наказу №850, яскраво ілюструють приклади, надані нам АМУ.
У Кривому Розі, який систематично обстрілює ворог, зруйновано 86 шкільних споруд (а це матеріальна база навчання), тривоги тривають від 15 хвилин до дев'ятої години, що впливає на психологічний стан та навряд чи сприятиме якісному очному навчанню. За таких умов неможливо виконати вимоги МОН щодо навчання виключно у очному чи змішаному форматі.
У Білозерській селищній територіальній громаді на Херсонщині за такого підходу залишиться не більше трьох шкіл із дев'яти, що призведе до звільнення сотні педагогічних працівників та втрати третини учнів.
У Сєвєродонецькій територіальній громаді Луганської області з 20 шкіл залишиться лише дві, із 405 вчителів — 40. У Маріупольській громаді Донецької області буде звільнено 100 вчителів із 261, які працюють зараз.
«Більшість цих педагогів мешкає у сільській чи приміській місцевості, де вони не мають можливості працевлаштуватися, — зазначено в аналітичній довідці Маріупольської територіальної громади. — Тобто, ці педагоги залишаються без засобів для існування. Це призведе до збільшення в територіальних громадах безробіття, емоційного напруження, втрати кваліфікованих педагогічних кадрів, що негативно вплине на економічну ситуацію в громаді. Це стане поштовхом до виїзду освітян з території України за кордон, а можливо, і до повернення на окуповані території».
Ми запитали Міністерство освіти і науки, чи проводили розрахунки наслідків реалізації наказу №850 для системи освіти: скільки вчителів буде звільнено, скільки шкіл припинять діяльність, яка економія освітньої субвенції передбачається (бо освітня субвенція — це саме вчительські зарплати)? Чітких цифр та розрахунків у відповіді на наш запит не надали, але пояснили, що спільно з областями проводили моделювання мережі освітніх установ для прифронтових областей, які мають СОТ (Луганську, Донецьку, Херсонську, Запорізьку). Тим часом правозахисники та громадські організації наводять приблизну цифру: лише зі шкіл, переміщених із СОТ, може бути звільнено близько 10 тисяч вчителів.
МОН висуває до шкіл вимогу працювати очно з укриттями. А чи знають у відомстві скільки шкіл мають захисні споруди? Нам дипломатично відповіли, що в Україні є 10 111 укриттів в установах загальної середньої освіти та ще 2416 укриттів інших суб'єктів господарювання, якими користуються школи. Скільки шкіл не мають укриттів, ми не дізналися, оскільки міністерство «не проводить відповідних обстежень і не є розпорядником цієї інформації».
Навіть якщо школи захочуть виконати наказ МОН про наявність укриттів та очного навчання, зробити це буде складно. Наприклад, у Музиківській сільській громаді (20 км від Херсона) порахували: щоб збудувати укриття у місцевому ліцеї, потрібно 10 млн грн, і це непосильна сума для бюджету громади, яка втратила потужних бюджетоутворюючих платників податків. Також неможливо вести будівельні роботи під постійним обстрілом.
У МОН кажуть, що знають про проблему з укриттями та працюють над її вирішенням у прифронтових та прикордонних районах. Для цього є кілька шляхів. Перший - державна субвенція на побудову укриттів. Міністерство вже затвердило 57 проектів ремонту та будівництва укриттів, серед них 53 для восьми прифронтових та прикордонних з Росією областей України. Але субвенція не покриє всіх потреб громад, тож другий шлях — пошук донорських коштів. І третій — області можуть отримати державну субвенцію (1 млрд. грн.) на шкільні автобуси, щоб підвозити дітей до шкіл, у яких є укриття. Але чи погодяться батьки на щоденне підвезення дітей під обстрілами поганими дорогами? Наприклад, у тій же Музиківській громаді об'їзна дорога завдовжки 20 км не лише небезпечна через обстріли, а й перебуває в незадовільному стані, бо її капітальний ремонт розпочали до повномасштабного вторгнення і так і не завершили.
Що далі?
Сумніваюсь, що після доопрацювання у наказі №850 будуть принципові зміни. Тому що, на мою думку, найголовніше в ньому — не дистанційка, а оптимізація мережі шкіл та економія державної субвенції. Хоча у відповіді на наш запит до МОН і стверджують, що економія коштів не має на меті наказу №850. Можливо, щоб заспокоїти громадськість, до нього прив'яжуть кілька бантиків або продадуть його ідеї в інших законах чи наказах, яких широка громадськість може й не помітити. Бо навіть цей наказ не проходив суспільного обговорення.
Думаю, владі тепер доведеться робити нелегкий вибір між пошуком коштів на утримання системи освіти та популізмом. Але відкрито урізати фінансування шкіл, особливо розташованих у прифронтовій зоні та переміщених із СОТ, — це політичне самогубство. Не знайти коштів на утримання величезної системи освіти ще більше самогубство. А ось такі варіанти, як наказ МОН, виглядають більш прийнятними в очах суспільства. Тим більше амбразуру затуляє грудьми одне окреме міністерство.
До речі, Міністерство освіти і науки пропонує школам перейти на мішане навчання, але що це таке? Ми запитали представників МОН, де в законах визначено такий термін та чи планують вони ініціювати законодавчі зміни, щоб узгодити пункти свого наказу та закони (наповнюваність класів, вибір батьками школи тощо). Нам відповіли, що закон дозволяє комбінувати різні форми навчання, а це є змішане, і його вже застосовували під час пандемії. «Тому змішане навчання потребує чіткого визначення та нормативного закріплення для його належного застосування. І саме це було однією з цілей під час створення наказу №850 — нормувати на законодавчому рівні саме поняття «змішане навчання», — кажуть у МОН. Але Міністерство освіти та науки – не законодавчий, а виконавчий орган. Під час дії військового стану МОН має право регулювати певні питання своїми наказами, але лише там, де їх не врегульовано законами (закон «Про освіту» ст. 75-1).
Другий факт, який змушує сумніватися в тому, що наказ №850 зазнає суттєвих змін після обробки — багато солодких пряників, які зараз обіцяють вчителям: допомога служби зайнятості, створення єдиного порталу вакансій, індивідуальний супровід кар'єрними консультантами, створення кадрового резерву вчителів із виплатою середньої заробітної плати та підготовкою їх до роботи на деокупованих територіях. На все це потрібні кошти. Але якщо навіть припустити, що вони знайдуться в державі, скорочені педагоги все одно втратить у виплатах, бо вчительська зарплата — це не лише гола ставка, в ній ще багато різних доплат.
Третє — ідея переглянути виплати вчителям зустрічається й у листі МОН від 27 травня 2024 року «Про розгляд питання щодо зупинення виплат заробітної плати та простою педагогічним працівникам на тимчасово окупованій території». Йдеться про необхідність додаткового опрацювання питання про виплати вчителям, які перебувають на СОТ. Це так звані кошти на простій.
Насправді ми всі розуміємо, чому влада має економити та шукати кошти, і що зараз країна переживає складні часи. Але чому ж так невміло вибудовується комунікація із суспільством? Якщо проблеми є, варто прямо про них сказати та обговорити публічно, як нам затягнути пояси та що робити.
PS Коли готувався цей матеріал, відбулося перше засідання робочої групи при МОН щодо опрацювання пропозицій до наказу №850. І вже з'явилися коментарі її учасників про перші враження. Експерт АМУ Михайло Гончар у коментарі DT.UA зазначив: «З проекту наказу №850 прибрали спірні питання, але всі вони з'явилися в іншому наказі, загорнуті у специфічну бюрократичну форму. Тобто тепер у нас замість одного буде кілька наказів.
Прокоментував роботу групи та народний депутат Павло Сушко: «Та версія, яка була представлена робочій групі, виглядає ще гіршою. Наявні недоліки не усунуто, а всі спірні положення просто перенесені як зміни до інших наказів МОНу… У такій редакції, коли підзаконні акти не узгоджені ні з законами, ні з Конституцією, працювати і виконувати вони не будуть».
